При викладанні студентам навчального курсу «Історія української культури» особливу увагу необхідно приділити висвітленню питання про феномен української ментальності та особливості формування менталітету українського народу. Згідно з навчальною робочою програмою дисципліни це питання розглядається на першій лекції і є одним з визначальних для подальшого вивчення та розуміння студентами даного курсу.
Перш за все студентам треба нагадати тлумачення понять: менталітет, ментальність, національний менталітет, ментальне поле, світогляд, універсалії, феномен тощо. (Див. Великий тлумачний словник сучасної української мови.- К., Перун,2007, с.659). Термін виник в історичній науці, але його вживання стало частим в соціології та психології. Насправді, поняття менталітету досить об’ємне і охоплює дуже багато аспектів, притаманних певній людині або суспільній групі.
Поняття менталітет, введене в науковий обіг на початку ХХ століття французьким вченим Л.Леві-Брюлем. Не існує чіткого термінологічного визначення цього поняття, що унеможливлює створення інструментарію його практичного дослідження. Тому є багато тлумачень, які пояснюють суть цього феноменального явища.
В сучасній культурологічній науці історико-культурний процес розглядається як буття різних типів, форм і видів ментальності (історичний – античний, середньовічний…;цивілізаційний – китайська, слов’янська…; віковий – діти, підлітки… тощо). А також – політичний, соціально-класовий, становий, груповий, регіональний, загальнолюдських цінностей, національний тощо, залежно від засад, рівня і мети дослідження. В наукових дослідженнях зустрічаються визначення менталітету, що має або не має відношення до так званих «загальнолюдських цінностей» – космополітичний, інтернаціональний, цивілізований, націоналістичний, расистський.
Національний менталітет – це властивий даній етнічній спільності стиль життя, культури, а також властива даній нації система цінностей, поглядів, світогляду рис вдачі, норм поведінки, психологічних особливостей особи. Серед цих чинників особливого значення для висвітлення даного питання навчальної програми набуває культура, бо саме культура є явище етнічно закорінене і тому глибоко національне. Національний менталітет обумовлює, визнає особливості душі, серця і розуму, є серцевиною того, що називають характером народу і, що значною мірою, робить людей українцями, білорусами, росіянами, німцями, турками, поляками, японцями тощо.
Згодом дослідження менталітету перетворилося на самостійний напрям філософії, соціології, культурології, історії, мовознавства та інших наук.
Розглядаючи питання «Феномен української ментальності: світоглядні універсалії української нації», увагу студентів слід звернути на історію формування ментальності сучасних східнослов’янських народів і держав. Доцільно нагадати, що сучасні слов’янські держави є нащадками східнослов’янських племен.
Східнослов’янські племена — група слов’янських племен, розташована на території сучасної України та Білорусі, предками яких були анти й дуліби (волиняни), вони проживали на території між Карпатами, Прип’яттю та Середнім Подніпров’ям.
Необхідно також звернути увагу студентів , що етногенез східнослов’янських народів (тобто процес створення етносу) досить складний і суперечливий. Серед науковців немає єдиної думки. Існує ряд концепцій етногенезу східнослов’янських народів. Є декілька принципово різних концепцій етногенезу. Серед цих концепцій виокремлюється концепція давньоруської народності , яка ґрунтується на сфальсифікованих фактах. Концепцію давньоруської народності як колиски трьох братніх народів сформульовано досить пізно — після Другої світової війни.
В науковій та публіцистичній літературі також неодноразово порушувалась тема походження і антропологічних відмінностей українців, росіян і білорусів. Потрібно чітко визначити віхи расової історії та сучасні відмінності у фізичному типі згаданих етносів. Багато хто говорить про спорідненість слов’янського народу, єдність України, Білорусі, Росії. Проте Росію, на нашу думку, треба виключити з цього переліку, тому що українці і росіяни належать до різних антропологічних комплексів. Так, українцям найспорідненішими є білоруси, прибалтійські народи та поляки, які належать до спільного великого комплексу біологічних ознак.
Ментальність — це призма, через яку людина дивиться на світ і себе в ньому. Тож можемо говорити про те, що вона притаманна кожній людині, незалежно від етнічної належності, соціального стану, статі, мови тощо. Звичайно ж, ментальність залежить від цих факторів, особливо від національності та зумовлених нею мови та культури, проте вони не заперечують її існування, а, навпаки, формують ментальність.
Аналізуючи історію становлення та формування ментальності східнослов’янських народів і держав, можна помітити, що характеристики ментальності українців, росіян та білорусів різні. І хоча споконвіків ці народ мали багато спільних інтересів, сусідні території, схожість походження, мови, релігії тощо, однак, історичний їх розвиток відрізнявся, що суттєво вплинуло на їхню ментальність і формування національних цінностей.
На наш погляд, студентам під час самостійного опрацювання вищевказаних питань теми доцільно запропонувати:
1.Провести в аудиторії дискусію на тему «Ваші спостереження про різницю у способі мислення українців, росіян та білорусів» або « Чи є братами українці, росіяни та білоруси?» (Див. список літератури ).
2.Підготуватися до участі в засіднні «круглого столу» (або інтернет-конференції) на тему « 12 міфів про українську мову», використовуючи дослідження науковців – дир. Інституту української мови НАНУ, проф. Грицюка П. проф.Масенко Л., доц..Фаріон І.
2. Укласти таблицю «Порівняльна характеристика менталітету східнослов’янських народів і народів Європи». В таблиці необхідно вказати національність, расову приналежність, види ментальності, природно-кліматичні чинники, геополітичні чинники, архетипи, світоглядні особливості, спільні і відмінні риси, норми моралі та поведінки, цінності, інтелектуальні, емоційні , мовні і культурні особливості, позитивні та негативні риси менталітету тощо. (Див. список літератури);
Культурологічні, соціально-психологічні дослідження феномену української ментальності дозволяють визначити її такі сутнісні складові: антеїзм (термін походить від персонажу давньогрецької міфології, якому життєві сили надавав зв’язок із матір’ю- землею) – емоційно-шанобливе ставлення до землі, рідної природи, землеробства, що знайшов практичний вияв у працездатності, досягненнях агрокультури українського народу;
кордоцентричність (відчувати серцем) – виявляється у сентименталізмі, чутливості, любові до природи, в пісенному фольклорі, барвистій обрядності, естетизації побуту; екзистенціально-«межове» світовідчуття – тривале проживання на «межі» ворожого степу виробило в українців гостроемоційне переживання сьогоденності життя, пріоритет минулого над майбутнім, світоглядно-плюралістичне бачення світу у діалоговому спілкуванні з поетизованою природою, людським оточенням. У поєднанні з кордоцентричністю (пріоритет «серця» над «головою») світоглядні орієнтації українців є екзистенціонально- кордоцентричними;
індивідуалізм – виявляється у різних формах поривання до особистої свободи без належного прагнення до державності. Індивідуалістичний код цінностей, що властивий українському народу, стимулює мотивацію автономності, потребує спиратися лише на власні сили, вимагає рівності та не припускає насильства. Однак, вийшовши за межі, індивідуалізм може обернутися на анархізм. Світоглядна мотивація рівності пояснює терпимість українців до чужої віри, мови,звичаїв.
На формування українського менталітету суттєво впливає географічно-територіальне розташування України на порубіжні «Європи і Азії», що в історико-культурному світоглядному вимірі означає між «Сходом і Заходом». Тривалий час український народ реалізовував свою всесвітньо-історичну місію, як буфер між двома типами цивілізації – західної, європейської та східної, мусульманської. Така ситуація в усі історичні часи сприяла тому, що людина переносила свої ідеали поза межі реального досвіду. Звідси характерна українцям релігійність, яка є не обрядовою традицією, а покликом душі. «Межова» ситуація формувала два типи української ментальності: землеробський (поєднання зі своєю землею, родиною, «світ – це мій дім») та козацький – лицарсько-войовничий дух, ідеали військового братства, вічні мандри. Це визначає особливу роль жінки в українській ментальності, її незалежність, пріоритет над чоловіками, у побуті, обрядах, звичаях, міфології та демонології, у фольклорі.
На сучасному етапі розвитку нашого суспільства менталітет продовжує відігравати свою важливу роль, як «вмонтованого в соціум» регулятора економічних, політичних та культурних подій .
Коротко підсумовуючи, слід зазначити, що вже віддавна український і російський народи розвивають різними шляхами, що відбивається як на нашому взаєморозумінні, так і на новостворених традиціях і цінностях впродовж останніх 25-и років. Якщо до ХХ століття Україну ще можна було називати «малоросією» і знущувати її народом, то сьогодні вона є самостійною і незалежною державою, яка має власні як етнічний український народ, так і українську політичну націю. Спільність історії не означає, що ми однакові. Це була штучна історія. Тепер ми різні .
Список використаних джерел:
1.Огієнко І. Історія української літературної мови. – К.: Наша культура і наука, 2001. – 440 с.
2. Бичко А.К. та ін.. Теорія та історія світової і вітчизняної культури: Курс лекцій. –К.: Либідь,1992 – 392 с.
3.12 міфів про українську мову. Реж.доступу: http://www.volfoto.inf.ua/pagesi/istomist/statti/2012rik/dm120621/t120 627/mova/mova.htm.
4. Смітюх Г.Е., Стрілецький В.В. Україна сакральна; минуле, сьогодення, майбутнє.- Київ: Знання України, 2006. – 36 с. Бібліографічний опис паперової версії видання. Реж. доступу: http://www.myslenedrevo.com.ua/uk/Publ/SacralUkraine.html
5. Стражний О. Український менталітет. Ілюзії – міфи – реальність. – К.: «Книга», 2009. 368 с.
6. Кирієнко В. В. Білоруська ментальність: витоки, сучасність, перспективи /В. В. Кирієнко. – Гомель: ГГТУ ім. П. О. Сухого, 2009. – 319с.
7. Костомаров Н. Две русские народности// Основа. – СПб., 1861. – №3, с.33-8
8. Мельников А. П. Національний менталітет білорусів. – Мн.: ІООО «Право та економіка», 2004. – 78С.
9. Ларцев В.С.: Формування української особистості : Духовно-ментальні фактори в контексті сучасності. Реж.доступу: http://www.iai.dn.ua/_u/iai/dtp/CONF/10/articles/sec1/s1a1
10. Проблеми теорії ментальності/Відпов.ред. Попович М.В./. -К., Наукова думка, 2006. – 404 с. 11. Федорова І.І. Культурологія: Навч.посіб. – К.: Вид-во «Політехніка», 2005. – 160 с. 12.Феномен української культури: методологічні засади осмислення/ За ред. В.Шинкарука. = К.: Фенікс, 1996. – 476 с.
