Проза Юрія Андруховича досліджується як феномен, що служить інструментом, який створює нову, посттоталітарну, систему цінностей. “Нове” з’являється на перетині декількох інтенціональних векторів: національного, європейського, генераційного, владного та егоїстичного. Методи дослідження – текстуальний аналіз, структурний аналіз та дискурс-аналіз.