У статті розглядається творчість Ю.Шевельова як унікальне явище філософського осмислення світоустрою через філологічні підходи. Робиться спроба показати витоки аналітичної точності і провіденційного характеру його робіт; авторка простежує і представляє ті риси наукового доробку, які, об’єднуючи різні за масштабністю і ступенем узагальнення праці, складаються у неповторну картину світобачення митця, відтворюють його ідентичність.