Проблема культури мовлення в сучасному студентському середовищі

1. Значення мовленнєвої культури для особистості.
2. Науковці про проблему культури мовлення.
3. Компоненти, які включає сучасна концепція культури мовлення.
4. Професійний успіх студента під час спілкування.

Яке значення має культура мовлення?

Важливою рисою ерудованої, всебічно розвиненої людини є висока мовленнєва культура, тобто вміння досконало використовувати сучасну літературну мову з усією різноманітністю мовленнєвих засобів та притаманними літературній мові нормами. Тому культура мовлення як основний засіб комунікації є невід’ємною складовою загальної культури та одним із найважливіших показників освіченості особистості. Це передбачає, зокрема від студентів, правильно й оптимально використовувати розмовні засоби та впроваджувати їх у майбутню професійну діяльність.

Як науковці порушують у своїх працях проблему культури мови та мовлення?

Це питання було предметом дослідження провідних вітчизняних учених, таких як В.О. Сухомлинський, Л.І. Мацько, С.О. Караман, І.П. Ющук, О.Д. Пономарів, М.Я. Плющ та ін. Тому термін «культури мовлення» сьогодні трактується у трьох значеннях:

• культура мовлення – це насамперед ознаки і властивості, сукупність та система яких говорять про її комунікативну досконалість;
• культура мовлення – це сукупність навичок і знань людини, які забезпечують цілісне й просте застосування мови з метою спілкування.
• культура мовлення – це область лінгвістичних знань про культуру мовлення як сукупності та системи її комунікативних якостей.

У реаліях сьогодення не можна говорити про культуру мови й мовлення, не торкнувшись питання культури взагалі. Культура є історично визначеним рівнем розвитку суспільства й людини, що виявляється в типах та формах організації життя й діяльності людей, а також у тих матеріальних і духовних цінностях, які створюють люди. Це соціально-прогресивна творча діяльність людства в усіх сферах буття та свідомості.

Які компоненти включає сучасна концепція культури мовлення?

Культура характеризує матеріальний та духовний рівень розвитку певних історичних епох, суспільно-економічних формацій, певних суспільств, народностей, націй, а також специфічних сфер діяльності або життя. Сучасна концепція культури мовлення включає чотири компоненти:

1. Мовний компонент (викладач оцінює: правильно – неправильно).
2. Комунікативний компонент (оцінюється під час ситуації спілкування, доцільності висловлювання: доречно – недоречно, зрозуміло – незрозуміло).
3. Естетичний компонент (почуття естетичного задоволення виникає у слухача: красиво – некрасиво, виразно – невиразно).
4. Етичний компонент культури мовлення визначає вибір мовних і мовленнєвих засобів з урахуванням культурних традицій (дотримання мовного етикету, доречність мови).

Від чого залежить професійний успіх студентів під час спілкування?

Головне для культури мовлення – це те, щоб будь-яке слово, будь-який вислів вживався відповідно до ситуації спілкування та не виходив за межі дозволеного. Всі ці чинники в поєднанні й складають культуру мовлення. Професійний успіх, професійний ріст більшості визначається володінням мовленнєвою культурою. Недостатня мовленнєва культура як писемна, так i усна знижує рейтинг будь-якого професіонала, чия діяльність пов’язана з мовленнєвим спілкуванням. Культура мовлення – лінгвістична наука, яка займається проблемами нормалізації мовлення, розробляє рекомендації з умілого використання мови. Культура мовлення – це певний вибір організації мовних засобів, які в тій чи іншій ситуації спілкування за умови дотримання сучасних мовних норм і етики спілкування дозволяють забезпечити найбільший ефект в досягненні поставлених комунікативних задач.

Культура мовлення охоплює всі можливi аспекти життя студентів та викладачів. Адже в університеті під час лекційних, семінарських та практичних занять має домінувати науковий стиль мовлення, бо це є показник мовної майстерності викладача та прикладом для наслідування студентам.

Отже, перед викладачем постає завдання боротися за оволодіння студентами сучасними нормами української мови, знати джерела виникнення всіх помилок та своєчасно їх виправляти.

Список використаних джерел:

1. Біляєв О.М. Культура мовлення вчителя-словесника Дивослово. 1995. №8. С. 37 - 42.
2. Єгорова В.С. Культура мовлення сучасної молоді / Дослідження з лексикології і граматики української мови. 2010. Вип. 9. С. 74–78.
3. Пономарів О. Культура слова: Мовностилістичні поради: Навч. посібник. 2-ге вид., стереотип. К: Либідь, 2001. 240 с.
4. Савич Л. Культура мовлення вчителя: аналіз наукових розвідок / Проблеми підготовки сучасного вчителя. 2010. №2.

Неоніла ТІЛЬНЯК