Валерії Бевзенко, студентки ММІ, група МП-02

Мене звати Лєра. Я люблю малювати, читати, та фотографувати, іноді щось писати. Взагалі, мені подобається жити в моменті, і кожного дня робити саме те, що я хочу. Вважаю ранній підйом ідеальним початком ранку, а прекрасним продовженням – пробіжку. Я саме та людина, яка фотографує кожен захід сонця, може різко зупинитися, тому що вона бачить чудовий краєвид і хоче його зберегти собі у пам’яті у вигляді картинки. Люблю прокидатися о 5 годині для того, щоб послухати, як співають птахи. Вважаю прекрасним, далеко за північ піти на вулицю, лягти на траву і спостерігати за зорями. Я не уявляю свого життя без музики, я її слухаю постійно (майже), і кожну пісню зі свого плейлиста я вважаю улюбленою. Обожнюю їздити на машинах і потягах. Останній вид транспорту взагалі має певну свою атмосферу: його рух, звук, вид з вікна, який постійно змінюється... Круто, коли ти можеш знаходити щось особливе у звичайних речах. Я люблю робити божевільні вчинки, гуляти під дощем (і, можливо, після цього захворіти), але всеодно запам’ятати момент, коли ти збираєш квіти під зливою. На мою думку, класно, коли ти щасливий наодинці з собою, смакуєш цими моментами. В моєму житті присутні тонни кави, чаю та какао. Також, у мене в школі була своя табличка «САРКАЗМ», як у одного з героїв серіалу «Теорії великого вибуху»...

До чого якийсь Тесей

Чи знаєте ви, що таке парадокс корабля Тесея? Якщо ні, то я зараз поясню. Давньогрецький герой, Тесей, вирушив у подорож до Криту, де він вбив Мінотавра, коли ж він повернувся, мешканці Афін, які страждали від чудовиська, вирішили віддячити спасителю та зберегти корабель, на якому плавав грек, на згадку. Йшли роки і судно почало прогнивати. Люди вживали всіх заходів, аби зберегти транспорт, і тому поступово замінювали дошки. Питання, чи буде цей корабель тим, на якому Тесей плавав на Крит, якщо основа залишилася тою ж? Якщо зі старих дошок зробити корабель з новою основою, то який з кораблів буде саме тим, на якому герой вирушив у плавання? До чого це я? Зараз зрозумієте...

Протягом всього життя ми змінюємося. Мільярди клітин, тканин вже давно змінилися, це відбувалося постійно, коли ви впали і подерли коліно, коли ви їли торт на перший свій ювілей, хвилювалися через таку важливу контрольну. Але ми змінюємося не лише фізично, а й психологічно, у середині... То чи можна нас вважати саме тими людьми, якими ми народилися? Все навкруги нас спонукає до змін, наше оточення: батьки, садочок, школа, університет, друзі, співробітники, водій автобусу, кіт, який так лагідно муркоче під вухом, абсолютно все і всі. Нас формують спогади, мрії, цілі, кожен з нашого оточення доклав до цього руку...

Який ваш найперший спогад? Скільки вам було років? Два? Три? Чи, можливо, ви геній, який пам'ятає все з восьмого місяця свого життя!? Мабуть, мій найперший спогад про те, як я ходила на гойдалку зі своєю сестрою, мені тоді було близько двох років. Я пам'ятаю, як пахне моє дитинство. Це сонячний, жаркий серпневий день, пахне свіжоскошеною травою, соняшниками, медом, деревиною, вулицею після дощу, як дивно б не прозвучало, але мої дитячі роки пахнуть мастилом... Я пам’ятаю, як звучить моє дитинство. Це тріщання маленьких полінець дерева у печі, шини велосипеда по асфальту, мамина колискова, муркіт котика під боком, бойовий клич у іграх з сестрою та її однолітками, шелест жита... Я пам’ятаю, яким яскравим та насиченим було моє дитинство. Як вперше відкрила пляшку пепсі, і через різку зміну тиску воно залило всю татову машину. Пам'ятаю, як приходила до тата на роботу, як вперше поїхала у табір... Холодна роса під ногами, спілі черешні, брудна футболка від шовковиці, за яку я точно отримаю прочуханки дома, але це потім, в якомусь далекому неважливому потім, яке вже стало тоді, колись... Ооо, а перша поїздка на двоколісному велосипеді самотужки, правда ж героїзм? Мене навчала, мабуть, уся вулиця... Я вдячна кожному зі свого оточення за своє чудове дитинство, я вдячна кожному, хто своїми вчинками допоміг сформуватися такою, якою я є: вчителям, друзям, знайомим, знаменитостям, які спонукали стати кращим, але найбільше я вдячна декільком людям, які змінили мій світ тричі на триста шістдесят градусів, але хто ці таємничі особистості? Що ж, ця таємниця покрита тонкою вуаллю, але все ж таки я розкрию лише одну дорогу для мене особу, це найрідніше, що у мене є, моя сестра. Я її люблю неймовірно, адже вона одна з небагатьох, хто мене розуміє та сприймає такою, якою я є, це неймовірна людина, яка наповнила моє дитинство казкою (до речі, вона складає неймовірні розповіді).

За усе своє життя ми скільки всього переживаємо: перша закоханість, злети і падіння, сльози, розчарування, нестримний сміх, сімейні подорожі, усе це наповнює наше буття сенсом. Кожен із нашого оточення залишив відбиток себе усередині нас, після чого не лише пам'ять, а й душа розділена на малесенькі унікальні шматочки, які складаються з моментів та особистостей, які творили цей момент з вами.

Ви знову запитаєте, до чого якийсь Тесей та його парадокс!? Не бійтеся замінювати дошки та вітрила, фарбувати у інший колір щоглу і так далі, всеодно ці зміни з часом стануть неминучими, а от, чи змінить вас невгамовний четвертий вимір, чи ваше оточення, не є важливим, адже лише ви знайдете відповідь на питання «Хто Ви?».