90 років від дня народження Григора Тютюнника
Події та новини кафедри
5 березня 2021 року виповнюється 90 років від народження українського письменника, шістдесятника, прозаїка, педагога та перекладача Григора Михайловича Тютюнника.
Народився Григір на Полтавщині, після втрати батька у віці п’яти років переїжджає жити на Донбас. У 1946 році навчається у ремісничому училищі, закінчивши його працює у Харкові на завод імені Малишева та через хворобу, повертається до рідного села. Через те, що не відпрацював належних 3 років на заводі, змушений був відсидіти 4 місяці у колонії. Після того як вийшов з колонії Григір повертається на Донбас, де працює у колгоспі.
У 1951 Григір Тютюнник іде до армії, де особливу увагу надає самоосвіті, особливо літературі. У 1957 році вступає до Харківського університету на факультет філології, де захоплюється літературною працею. Працює редактором у журналі «Промінь», газеті «Літературна Україна», а з часом у видавництвах «Веселка» та «Молодь».
У 1966 році Григір публікує свою першу книгу «Зав’язь», яка стає символом злету української прози. А в 1967 журнал «Дружба Народів» визнає цю книгу найкращою публікацією року. Починаючи з цього часу розпочинається активна мистецька діяльність Григора Тютюнника.
На початку 70-х років Г. Тютюнник працює у видавництві «Веселка» і в цей час публікує твори для дітей, серед яких: настільна книга-календар «Дванадцять місяців», «Ласочка», «Степова Казка», «Нічний злодій» та інші. У 1980 році за повість «Климко» Г. Тютюнник отримує премію імені Лесі Українки.
До творчої спадщини Григора Михайловича входить близько сорока новел, п’яти повістей та ряд нарисів, статей та різних спогадів. Також Григір Тютюнник перекладав твори: В. Шукшина, В. Соколова-Микитова, М. Островського, Еріха Распе та ін.
За двотомник творів, що вийшов вже після смерті письменника, Григір Тютюнник був відзначений у 1989 році Шевченківською премією. Митець був дуже талановитою людиною, тому його внесок в життя України є неоціненим для сучасників. Григір Тютюнник у своїй творчості завжди схилявся до величності та краси світу, прагнув до гармонії у людських відносинах, у ставленні до роботи, природи, боровся з людською байдужістю.
ст. викл. Неоніла Тільняк