Питання як складник професійної комунікації

Сьогодні у професійній сфері помітно зросло значення комунікативної компетенції фахівця. Дедалі більше з’являється запитів працедавців із вимогою грамотного писемного і усного мовлення до кандидата. Комунікативна, мовна компетенція для більшості сфер професійної діяльності є одним із виявів soft skills, тобто м’якими навичками, які полягають у володінні комплексом неспеціалізованих надпрофесійних знань і умінь, які відповідають за успішне виконання професійних обов’язків, високу продуктивність і, на відміну від спеціалізованих навичок, не пов’язані з конкретною сферою [Освітній хаб міста Києва]. Комунікативні здібності, мовні навички в комплексі з фаховою компетенцією конче необхідні для продуктивного виконання завдань у всіх сферах професійної діяльності. Надзвичайно цінними є вміння висловлювати, обґрунтовувати свою думку, правильно проводити ділові зустрічі і переговори, дотримуючись мовленнєвого етикету, вміти презентувати себе і свої винаходи, проєкти. Розв’язуючи надскладні професійні завдання фахівці нерідко не вміють презентувати їх цільовій аудиторії. Вміння налагодити професійну комунікацію, використовуючи різні форми взаємодії у межах спільної діяльності колективу, є важливим чинником останньої.

Діалог є найпоширенішою формою мовлення і спілкування, контактної взаємодії людей, що пов’язана із загальним соціальним контекстом їхньої життєдіяльності, зокрема й професійної. Фахова сфера зазвичай передбачає участь у діалозі через запитання/відповіді, сприйняття/несприйняття, згоди/незгоди тощо. Питальне речення в цьому аспекті належить до базових комунікативних інструментів професійної діяльності, оскільки є складником діалогу. Головною комунікативною метою питального речення в роботі фахівця є отримання необхідної інформації. Проте функції питального речення можуть змінюватися з огляду на функційно-смисловий тип мовлення (опис, розповідь, роздум) та функційно-семантичну організацію речення, комунікативно-прагматичний аспект. У дослідженні «Речення питальної модальності в сучасній українській мові» С. Шабат класифіковано питальні речення за типом запитання і передбачуваною відповіддю та за комунікативно-функційним спрямуванням: власне-питальні (міститься запит-пошук інформації, її з’ясування й уточнення); фатичні та контактні (реалізовано запит-засіб підтримання контакту зі співрозмовником); питально-спонукальні (відтворюється запит-спонукання до дії); констативні і риторичні речення (окреслюють запит-констатацію інформації); оптативні (містять запит-бажання); авторизовано-оцінні (містять запит-авторизовану оцінку) [Шабат, 2001].

Використання різних типів питальних речень з метою організації та виконання професійної діяльності є зазвичай природнім і органічним. Поділ професійної сфери за галузевою приналежністю, наприклад, медична, журналістська, юридична, педагогічна, військова тощо, може виявляти різні структурно-функційні типи питальних речень, що залежать від обставин комунікації. Внутрішнє розмежування галузей, зокрема медичної на клінічну, сімейну, профілактичну, фармацевтичну; педагогічної на вікову, соціальну, корекційну, спеціальну; журналістської на політичну, ділову, комерційну, міжнародну, спортивну; юридичної на судову, прокурорську, адвокатську; військової на загальновійськову, військово-патріотичну, пошуково-рятувальну також може передбачати використання інших типів питальних речень, підпорядкованих потребам вузькофахової діяльності. Така сфера діяльності значною мірою зумовлює чи обмежує арсенал питальних конструкцій, відповідно до цього моделює ситуацію спілкування з огляду на специфіку дискурсу, особливості контексту тощо. Ґрунтовно формально-граматичну, структурно-семантичну природу питальних речень, їхні комунікативно-прагматичні можливості на матеріалі художньої літератури, розмовної мови проаналізовано в дисертаційному дослідженні «Категорія питальної модальності в сучасній українській мові» С. Шабат [Шабат, 2000]. Комплексно проаналізовано функційно-стилістичні вияви питальних речень на матеріалі української преси початку ХХІ століття у монографічному дослідженні «Синтаксичні одиниці в мові української преси початку ХХІ столітя : функціональний і прагмалінгвістичний аспекти» І. Завальнюк [Завальнюк, 2009]. Відзначивши, що питальні речення «вирізняються особливою семантико-синтаксичною структурою й комунікативними функціями» [Завальнюк, 2009, с. 180], дослідниця встановила нові функційно-стилістичні параметри цих конструкцій у сучасній українській пресі, осмислила експресивні можливості власне-питальних речень, зокрема в структурі діалогу. Спостережено тенденцію до використання формально здеформованих діалогічних структур, коли питальні речення виконують не власне-питальну, а експресивно-стилістичну функцію. Журналісти створюють специфічне міні-інтерв’ю в межах власного монологу: запитання відтворюють як пряму мову, а відповідь – як непряму з можливістю вільного потрактування, з огляду на ситуацію. І. Завальнюк указує на широкі можливості питальних речень, як емоційно-оцінних, стилістичних ресурсів, їхню композиційну роль у мові сучасної української преси [Завальнюк, 2009, с. 182].

Питання – також обов’язкова частина професійної діяльності медика. Вивчення цього аспекту представлено в дисертаційній праці «Сучасний український медичний дискурс» Н. Литвиненко. В центрі уваги дослідження – комплекс взаємопов’язаних питань, що стосуються граматичної природи мови медика, структури діалогів медичного дискурсу, семантичної організації та формально-граматичної характеристики речень, які вживають у репліках лікарів. Висловлення по трактовано як носіїв відповідної комунікативної семантики, зумовленої прагматичними інтенціями мовця. Дослідниця аналізує залежність комунікативної організації речення від таких чинників, як мовленнєва ситуація, мовленнєвий контекст, вивчає взаємозв’язок учасників спілкування та розподіл між ними соціально-психологічних ролей, особливості мовного вираження комунікативного завдання, яке реалізує кожен із партнерів спілкування. У результаті аналізу функціонально-семантичних особливостей питальних речень у репліках-висловленнях лікаря встановлено, що за критерієм обізнаності мовця про предмет запитання переважають власне-питальні речення над констатаційно-питальними, а за характером та обсягом очікуваної інформації − частковопитальні речення над загальнопитальними [Литвиненко, 2010].

Використання різних типів питальних речень з метою організації та виконання професійної діяльності є продуктивним і для юридичної, педагогічної, військового та інших галузей. Спрямованість на отримання відповіді – одна з функцій питання під час комунікації. Важливість питальних конструкцій у професійній сфері зумовлюється ще й тим, що вони є однією з форм пізнавальної діяльності. Нові відкриття у науці можливі лише за умови правильно поставлених питань і пошуку відповідей на них, здебільшого шляхом комунікації.

Сергій Кривенко

Завальнюк І. Я. Синтаксичні одиниці в мові української преси початку ХХІ століття: функціональний і прагмалінгвістичний аспекти : [монографія] / І. Я. Завальнюк. – Вінниця: Нова Книга, 2009.

Литвиненко Н. П. Сучасний український медичний дискурс : автореф. дис. на здоб. наук. ступ. док. філол. наук : 10.02.01 - українська мова / Н. П. Литвиненко; Національна академія наук України; Інститут української мови. – Київ, 2010.

Шабат С. Т. Категорія питальної модальності в сучасній українській мові : автореф. дис. на здоб. наук. ступ. канд. філол. наук : 10.02.01 - українська мова / С.Т. Шабат; Прикарпатський держ. ун-т ім. В. Стефаника. – Івано-Франківськ, 2000.

Шабат С. Т. Речення питальної модальності в сучасній українській мові / С. Т. Шабат // Мовознавство. – 2001. – №1.

Освітній хаб міста Києва. Що таке hard skills і soft skills: як нас оцінює роботодавець //

https://eduhub.in.ua/news/shcho-take-hard-skills-i-soft-skills-yak-nas-ocinyuye-robotodavec