Імпровізація у публічних виступах
Події та новини кафедри
- Роль словесної імпровізації у публічних виступах.
- Імпровізація як спосіб активізації уваги аудиторії.
Усім відомо, що найкраща імпровізація – заздалегідь продумана та підготовлена, а ще краще випробувана. Але це стосується більше акторської діяльності, аніж ораторського мистецтва, особливо коли йдеться про такі види публічних виступів, де потрібно дуже швидко орієнтуватися у зміні запитів аудиторії, наприклад, виступаючи на мітингах.
Промовець повинен вміти говорити на будь-яку тему без попередньої підготовки, адже ситуації бувають різні. Не завжди можна до кінця продумати свій виступ, навіть коли знаєш характеристику майбутньої аудиторії, не завжди вдається передбачити, як тебе сприймуть слухачі, які запитання задаватимуть. Звісно, вміння словесно імпровізувати зазвичай приходить з досвідом. До того ж варто пам’ятати, що підхопити розмову на будь-яку тему і скерувати її у бажаному руслі може людина освічена, ерудована, начитана.
Яку ж роль відіграє словесна імпровізація у публічних виступах. Імпровізуючи, промовець може уникати непотрібних пауз, легко відповідати на запитання слухачів, чи уникати (ухилятися від) незручних запитань. Репліка з залу, вдало миттєво використана, викликатиме хороше емоційне враження у слухачів, сприятиме емпатичному спілкуванню з аудиторією.
Доволі часто промовець-початківець переживає страх перед публічними виступами: а раптом щось забуде, скаже не за планом, не відреагує на запитання, трапиться щось непередбачуване тощо. Саме навички словесної імпровізації допомагають подолати цей страх.
Словесна імпровізація неабияк стане у нагоді промовцю, який, виступаючи з цікавою, але складною (іноді драматичною, наповненою трагічними фактами) темою, помічає, що слухачі втомилися, емоційно напружені, приголомшені. У такому випадку слід дати аудиторії відпочити, розповісти історію чи випадок з власного життя, можливо, запитати у слухачів їхню думку. Будь-яка розповідь, навіть випадок, що трапився з промовцем по дорозі, вранці вдома, у транспорті, допоможе послабити напруження аудиторії. Але не слід забувати, що ця розповідь має бути хоч якось пов’язана з темою виступу.
Як відомо, увага слухачів зазвичай зосереджена упродовж перших 10-15 хвилин виступу. І саме вдала словесна імпровізація може привернути, пожвавити увагу аудиторії, спонукати її до розмірковування, заохотити до взаємодії з промовцем. Використати можна різні методи: як вже наведені вище, так і інші. Промовець може звернутися до залу з проханням допомогти в чомусь розібратися, описати якесь явище чи поняття, дати визначення чогось. Звісно, маючи свій варіант. Або, приміром, попросити когось із слухачів прокоментувати зображення, показники, графіки тощо.
Багато промовців використовують гумор, цитати з гуморесок, анекдотів. Це дуже вдалий прийом і для активізації уваги, і для відпочинку аудиторії. Однак слід бути уважним, щоб ненароком не образити слухачів, а також не відійти від теми виступу. До речі, з гумором можна говорити майже про все, як це робив Річард Фейнман, розповідаючи про фізику.
Останнім часом дуже активно оратори використовують у публічних виступах сторітелінг. Складання та розповідання історій – практика не нова, але у сучасному світі доволі ефективна. Коли ділишся своїми історіями, немов стаєш ближчим до слухачів, вони ж мимоволі стають співучасниками оповіді. Але ще краще аудиторія сприймає історії про себе.
Будь-яка вдала імпровізація – це плюс до позитивного іміджу промовця, до його популярності. А ще – це хороша можливість позбутися страху перед аудиторією.
викладач О.М. Новак