Що вивчає біосеміотика?

Біосеміотика (bios — життя + semion — sign, знак) — наука, що досліджує властивості знаків і знакових систем (знакові процеси) в живих системах.

1. Молекулярно-біологічний рівень.
2. Внутрішньоклітинний рівень.
3. Міжклітинний рівень.
4. Організмовий рівень.
5. Міжорганізмовий рівень.

Проблеми:

1. Багатозначність і недетермінованість знакового уявлення.
2. Невизначеність мовної приналежності графічних знаків компонентів.

Три основних напрямки біоінформатики:

1. створення баз даних, які дозволяють зберігати велику кількість класифікованих біологічних даних і керувати ними;
2. розробка алгоритмів і методів статистичного аналізу для визначення співвідношень між тими чи іншими даними;
3. використання програмного забезпечення, алгоритмів і баз даних для аналізу біологічних даних різних типів, зокрема, послідовностей ДНК, РНК і білків, білкових структур, профілів експресії генів і біохімічних шляхів, та отримання на основі цих даних нових знань.

Третя революція в еволюційній біології

Синтетична теорія еволюції як синтез дарвінізму та популяційної генетики:

1. Життя на Землі виникло із неживого. Як проходить перехід від неживого до живого, поки невідомо.
2. Еволюція являє собою адаптаційний процес, пристосовуючи організми до умов змінних абіотичних і біотичних факторів.
3. У популяції наслідкова зміна, використана в еволюції, як правило має великий характер.
4. Нарахування неперервного протікаючого еволюційного процесу виявляється в тому, що в рамках популяції найбільш пристосування особи залишають велику кількість нащадків.
5. Неадаптивна еволюція іде шляхом фіксації нейтральних мутацій і рекомбінацій на основі стохастичних процесів.
6. Умовою існування видів із їх генетичними системами, які забезпечують типологічні ознаки видів і їх генетичні особливості, являються заборонені ознаки видів, потоки генів між видами та їх несхрещування.
7. Формами еволюції популяцій видів служить інтеграція адаптивних генотипів, або макрогенетичні зміни на основі з'явлення мутацій.
8. Еволюція організмів – це біологічна форма самопереходу, яка представляє собою внутрішньо необхідні зміни системи.

Принципи еволюції:

1. Природний відбір – це виживання та розмноження найбільш пристосованих особин.
2. Мутаційна та рекомбінаційна мінливості розглядаються як матеріал для дії природного відбору, а, отже, і для еволюції. Мутації призводять до виникнення нових алелей.
3. Ізоляція - виникнення будь-яких бар'єрів, які перешкоджають панміксії (вільне схрещування різностатевих особин з різноманітними генотипами в популяції).
4. Популяційні хвилі – кількісні коливання в чисельності популяцій під впливом різноманітних причин: сезонної періодики, кліматичних, природно-катастрофічних, антропогенних та інших.
5. Дрейф генів - випадкова зміна генетичної структури популяцій (частоти генів або алелів), не пов'язана з дією добору, мутаційного процесу й міграцій.