Гуманістично-духовний аспект: саме його бракує у сфері навчання та в сучасному діловому спілкуванні

Духовність – одна з найбажаніших якостей, якої загалом прагне набути будь-яке суспільство, соціальна група чи окрема особа. Духовність як один із чинників гармонізації соціальної сфери і функціональна система загальнолюдських цінностей виступає сутнісною мотивацією глибоко внутрішніх переживань у процесі набування досвіду серед усіх сфер діяльності, пов’язаних з антропогенним фактором, його соціальною реальністю та повсякденними проблемами.

Мета нашого повідомлення – розкрити важливість гуманістично-духовного підходу у сфері навчання та ділової комунікації як найвизначальнішого чинника психологічної стабільності і внутрішнього комфорту. За визначенням Дейвіда Елкінза, „мета духовності – приєднатися своїми почуттями до інших. Та її ефектом стає фізичне і психічне здоров’я”¹.

Питання гуманізму, духовності в особистісному житті й розкриття таких важливих і пов’язаних із духовним світом понять, як повага, пошана, любов, психологічна стабільність, турбота, відображені у працях Карла Роджерса, Джеймса Б’юджентала, Віктора Франкла, Філіпа Лерша, Дейвіда Елкінза, Мирослава Савчина, Людмили Гридковець, Мар’яни Миколайчук, Галини Католик та ін.

На думку Г. Католик та М. Миколайчук, „важливою складовою Я-духовного є створення простору для активного моделювання ціннісних орієнтацій через наслідування позитивних моделей поведінки в межах визначених цінностей (християнських цінностей прийняття, терпеливості, прощення, покаяння, милосердя, вияву любові, самопожертви, поміркованості, пошанування Бога)”². Беручи до уваги вищезазначені твердження, які інтерпретують одні одних, а інколи й випливають зі своєї суті чи продовжують логічну послідовність смислу одне одного, можемо графічно зобразити складові поняття духовності таким чином:

Схема 1

Ці зв’язки, зображені на схемі, розкривають функції посутніх характеристик зазначених понять. Тож їх можна окреслити як функціональні.

Для кожного суспільства найприйнятніша та система цінностей, для якої важлива людина з усіма її проблемами, незахищеністю й, може, навіть непривабливими й нелогічними запитами. Розуміння прогресу і свободи як основних складових духовності споконвіку зумовлене їхнім призначенням і спрямованістю. Як вважає Папа Бенедикт XVI (емерит), „неправдивий, однак, міф про вільне суспільство майбутнього, в якому все буде по-іншому й настане розкошування. Ми спроможні створювати лиш відносно успішні суспільні уклáди, й вони завжди можуть бути та є лиш відносно справедливими”³. Згідно із твердженням М. Поповича необхідно знати, що бажання утвердити щось духовне й морально ціннісне ніколи не має розбігатися з тими суспільними нормами, „дотримання яких обов’язкове за будь-яких умов, незалежно від матеріальних і духовних затрат, скільки б це не коштувало людині. Вони належать, так би мовити, до метаморалі й окреслюють область дій, за межами якої ніщо не має жодного смислу”⁴.

Беручи до уваги думку сучасного норвезького філософа Ларса Свендсена про значення моральних цінностей у процесі спілкування й навчання⁵, зазначаємо те, що будь-які інноваційні методи і прийоми мають бути не чужими для автономії людської свободи, яка, на думку Папи Івана Павла ІІ, „є самою собою настільки, наскільки вона здійснює істину про добро”⁶. Папа Бенедикт XVI заявляє, що „поняття свободи за своєю суттю вимагає доповнення двома іншими поняттями, і поняття ці – закон і добро”⁷. Віктор Франкл, професор неврології та психіатрії у медичній школі Віденського університету, винахідник методу логотерапії, називаючи лицевим боком феномена свободи відповідальність, висловив занепокоєння щодо вúпадків переродження цієї ж свободи у звичайне свавілля й рекомендував, „щоб монумент Свободи на Східному узбережжі Америки доповнити монументом Відповідальності на Західному березі”⁸. Натомість кардинал Любомир Гузар зазначає, що „свобода – це можливість робити добро”⁹.

Таким чином, лише духовно багата й вільна особистість здатна нести як істину, так і творити добро, не порушуючи найважливіших моральних принципів і керуючись знаннями, Божою Любов’ю й умінням упорядковувати навколишній світ. Духовність як система загальнолюдських і ціннісних якостей виступає одним із чинників гармонізації людських стосунків, сприяє їхній урівноваженості та психологічному здоров’ю.

Список використаної літератури

1. Елкінз Дейвід. Духовність – саме її бракує для психічного здоров’я // Гуманістична психологія: Антологія: Навчальний посібник для студентів вищих навчальних закладів: У 3-х томах / За ред. Романа Трача (США) та Георгія Балла(Україна) / Наукове товариство ім. Шевченка у США. Інститут психології ім. Г.С. Костюка Академії педагогічних наук України. – К.: Університетське видавництво „Пульсари”, 2005. – Том ІІ: Психологія і духовність: Світоглядні аспекти гуманістично зорієнтованих напрямків у сучасній західній психології: Зб. наук. праць. – С. 123.
2. Духовно-психологічні основи християнської психології: Колективна монографія / За ред. Л.М. Гридковець. – Львів: Видавництво „Скриня”, 2015. – С. 231.
3. Ратцингер Йозеф (Бенедикт XVI). Вера – Истина – Толерантность. Христианство и мировые религии / Перевод с немецкого Евгения Верещагина; ред. Алла Калмыкова; предисловие к русскому изданию С.С. Хорунжего. – Москва: Библейско-богословский институт св. апостола Андрея, 2007. – С. 360. – (Серия „Диалог”).
4. Попович М.В. Бути людиною. – К.: Видавничий дім „Києво-Могилянська академія”, 2008. – С. 167.
5. Свендсен Л. Фр. Г. Філософія свободи / Перекл. З норвезької С. Волоковецької. – Львів: Видавництво Анетти Антоненко. – К.: Ніка-Центр, 2016. – С. 303.
6. Іван Павло II. Пам’ять та ідентичність: Бесіди на зламі тисячоліть / Переклала з італ. Мар’яна Прокопович / Італійський інститут культури в Україні. – Львів: Літопис. – Український католицький університет, 2005. – С. 56.
7. Рацінґер Йосиф (Папа Бенедикт XVI). Цінності в часи перемін: Долання майбутніх викликів / Перекл. з нім. Олега Конкевича за виданням: Joseph Ratzinger. Werte in Zeiten des Umbruchs: Die Herausforderungen der Zukunft bestehen. – Freiburg – Herder, 2005. – Львів: Видавництво „Місіонер”, 2006. – С. 49.
8. Франкл В. Людина в пошуках справжнього сенсу: психолог у концтаборі / Переклад з англ. Олени Замойської. Перекладено за виданням: Frankl V. Man’s Search For Meaning: The classic tribute to hope from the Holocaust / Viktor Frankl. – London. Sydney. Auckland. Johannesburg: Rider, 2004. – 160 p. – Харків: Клуб сімейного дозвілля, 2016. – С. 141.
9. Три дороги: Бесіди Блаженнішого Любомира Гузара з журналістами / Видано з нагоди 80-річчя від дня народження Блаженнішого Любомира Гузара / Упорядник К. Щоткіна / Департамент інформації Греко-католицької церкви. – Львів: Друкарські куншти, 2013. – С. 9.

Михайло Кушлаба,
викладач кафедри української мови, літератури та культури
ФЛ КПІ імені Ігоря Сікорського