Йому відкрилася музика небесних сфер…

Блакить мою душу обвіяла,
Душа моя сонця намріяла,
Душа причастилася кротості трав –
Добридень я світу сказав!
(П. Тичина)

У рамках проведення Тижня перекладача на факультеті лінгвістики щорічно студенти мають добру нагоду відвідувати музеї славетних діячів української культури. Так, нещодавно група ЛА-81 ознайомлювалася з життям та діяльністю поета, співця «сонячних кларнетів», перекладача та громадського діяча Павла Григоровича Тичини. Найвідоміші твори – збірка «Сонячні кларнети», поеми «Золотий гомін», «Скорбна мати» – переконують, що перед нами Талант.

У меморіальній квартирі, яка нараховує більше 28 тисяч експонатів, все залишилося так, як було за життя поета, в усьому й донині відчутна його присутність. Насамперед, вражає масштабність бібліотеки Павла Тичини - 21 тисяча томів, рояль, колекція музичних творів, картини, раритети радянської доби (меблі, посуд, одяг). Одна з картин є особливо цінною – «Півонії» Катерини Білокур, яку художниця подарувала поету на знак вдячності.

Сама особистість митця, його непроста доля не може залишати байдужими – «дивний мрійник з очима дитини і розумом філософа» (С. Єфремов), який зійшов на «Голгофу слави» (В. Стус).

Унікальна постать в українському перекладацтві, поліглот, людина, яка знала 20 європейських мов (а збереглися переклади українською зі сорока мов світу), а ще художник, співак, тонкий лірик:

Ах,
нікого так я не люблю,
як вітра вітровіння,
його шляхи, його боління
і землю,
землю свою.

А.Ф. Нечипоренко