Кардинал Любомир Гузар – моральний авторитет і духовний провідник (до 85-річчя від дня народження та річниці з дня смерті)

Постать Любомира Гузара, його погляди на самостійність і державність України, на стан і розвиток сучасної науки й освіти, міркування щодо духовної й політичної культури, а також його думки щодо формування морально-етичних та загальнолюдських засад розвитку громадянського суспільства важливі в сьогоднішньому часі й не втрачають своєї актуальності, незважаючи на те що 31 травня 2018 р. минув рік із дня його відходу в засвіття.

Із життям і діяльністю цієї Великої Людини можемо ознайомитися у статтях Бориса Ґудзяка, численних інтерв’ю французького історика та богослова Антуана Аржаковського та українського журналіста Євгена Глібовицького, у виступах Блаженнішого Святослава (Шевчука) та на сторінках різних електронних і друкованих ресурсів, зокрема, «Слово Просвіти», «Педагогічна преса», «Главком», «Дивись. Інфо» та ін. Усі захоплюються розважливістю, умиротворенням, глибкою мудрістю, високим рівнем гармонії, що св. Тома Аквінський назвав благом. І «це благо зветься блаженством (beatitudo). Його можна назвати й миром …» [1, c. 402-403].

Мета нашого повідомлення – віддати шану Любомирові Гузару як непересічній духовній та високоморальній особистості, охарактеризувавши ті напрями його діяльності, що безпосередньо торкаються проблем морального стану освіти, культури, державотворчої складової, інших важливих сфер суспільного життя та, зрештою, його ролі у формуванні свідомого й законопослушного громадянина.

Патріарх Гузар народився у Львові 26 лютого 1933 р. Тож у лютому 2018 р. йому виповнилося б 85 років. Аналізуючи умови людського життя й напругу в 30-40 рр. ХХ ст., Б. Ґудзяк констатував, що «дитинство Любомира було позначене радянською і нацистською окупаціями, а потім від’їздом його родини зі Львова, якраз перед наступом Червоної Армії» [8, с. 7].

Австрія, США, Італія – країни притулку, навчання та духовного становлення майбутнього культурного й релігійного діяча. І потім Україна – найзмістовніший, найнеобхідніший період служіння з огляду на очільництво УГКЦ після тривалих заборон, арештів, навішування ярликів та руйнування. Україна стала для патріарха й місцем вічного спочинку. Сам Любомир Гузар вітав появу нової держави України й переживав за її стан, утвердження на політичній карті світу. Його стриману радість і хвилювання можемо відчувати у листі від 7 вересня 1991 р. до матері та його родини Василькевичів: «Одним словом, будується нова держава. Щоб тільки, не дай Боже, не проциндрили, як то було за т. зв. Визвóльних змагань» [10, c. 226]. Під час похорону в Патріаршому соборі Воскресіння Христового УГКЦ у місті Києві 5 червня 2017 р., віддаючи шану кардиналові, його наступник, Блаженніший Святослав (Шевчук), у прощальному слові продовжив думку свого учителя: «Він, Любомир, залишає нам у спадок підвалину християнської цивілізації, яку нам усім Господь Бог доручає зібрати, розвинути, нею жити і на ній будувати вільну й незалежну Україну» [6, c. 6]. Папа Франциск, будучи безпосередньо знайомий із патріархом Любомиром та зважаючи на цю сумну подію, в листі до мільйонів громадян України дав йому дуже високу оцінку, справедливо зарахувавши до одного «із найвищих моральних і пошанованих авторитетів в останніх десятиліттях українського народу» [12, c. 2]. Хоч сам Любомир Гузар, роздумуючи над історичними викликами сучасності перед Україною та світом загалом, висловив твердження з приводу браку суспільних діячів, які мислили б масштабно чи стратегічно: «Політики є, а ось державних мужів – немає. Не видно де Голлів, де Гаспері, Шуманів. Їх немає. І не тільки у нас. Великих особистостей, мислителів не видно в усьому світі» [9].

Як людину високодуховну, турбували Любомира Гузара і сучасний рівень життя в Україні, і «…система, з якої ми вийшли і яка послідовно старалася знищити людину» [2, c. 6]. Та все ж таки, з погляду о. Любомира, «не змогла цілковито досягти своєї мети – в людей залишилося бажання правди і справедливості» [2, c. 6]. Система радянського часу була найбільш небезпечна, бо «працювала дуже тонко. Вона мала певні цілі і тримала людину в постійному напруженні, тривозі, страху» [14, c. 31]. Звідси, з нашого погляду, випливає таке негативне, пережúткове явище, як корупція, яку Любомир Гузар уважав гріхом: «Корупція – це гріх. А жоден гріх законом не поборете. Це треба виховувати» [13]. Із сумом також зазначав про продажність у системі освіти й відсутності будь-якого авторитету й довіри до тих громадян, «які купують свою посаду, свій нібито професійний статус» [4]. На переконання єпископа Любомира, «добре впорядковане суспільство, що будує своє життя на солідних основах, забезпечує собі гарне майбутнє» [5].

Патріарх-предстоятель утішався, коли бачив «стосунки між людьми, які живуть у правді …» [7, c. 66]. Ставив собі застережливі риторичні запитання, коли з’являлися сумніви, «чи ми, бажаючи таких прекрасних речей, як правда і справедливість, у своєму щоденному житті справді дотримуємося їх» [2, c. 6].

Як людина винятково розважлива, мудра, з глибоко шляхетним почуттям пошани до іншого погляду чи іншої конфесії, приділяв багато уваги міжрелігійному порозумінню та єднанню. Предстоятель УГКЦ був упевнений, що «…основою будь-яких спроб міжцерковного порозуміння православних і греко-католиків в Україні повинно бути усвідомлення належности до спадщини Києво-християнської традиції Володимирового хрещення» [3, c. 15].

Використовуючи тлумачення свободи щодо її співжиття з християнською мораллю С.Т. Пінкерса, можемо назвати всі результати й наслідки діяльності патріарха Любомира Гузара як «якісно, морально досконалий витвір…» [11, c. 328], згідно з яким «той постає доброю, справедливою, прямою, сповненою агапічної любові людиною. Його пізнають за його діями приблизно так, як пізнають великого митця за його витворами, навіть не дивлячись на підпис» [11, c. 328]. На переконання його учня й послідовника Б. Ґудзяка, «від нього завжди віяло теплом і гідністю; зустрічі з ним перетворювалися на сердечну гостину, що супроводжувалася добрими жартами» [8, с. 9].

Отже, кардинал Любомир Гузар не лише приклад самовідданого й безкорисливого служіння своїй справі. Його спосіб життя й діяльність – це очевидне, живе уособлення поваги й пошани до людської особи, вміння приймати її як найбільший дар чи найвищу земну цінність. Любомир Гузар виступає як духовний і моральний провідник у всіх важливих сферах суспільного життя.

ЛІТЕРАТУРА:

1. Аквінський Тома, святий. Компендіум теології / Переклад із лат.: Віктора Котусенка, Ірини Піговської, Анни Поляк; наукова комісія: кардинал Любомир Гузар, архієпископ Мечислав Мокшицький, архієпископ Іван Юркович та ін. – К.: Інститут релігійних наук імені св. Томи Аквінського, 2011. – 424 с. – (Серія «Sapientia humana / sapientia divina»).
2. Бути людиною: Збірник цитат Блаженнішого Любомира (Гузара) / Видано з нагоди 10-річчя патріаршого служіння Блаженнішого Любомира (Гузара) / Упорядник отець Ігор Яців. – Київ: Департамент інформації Греко-католицької церкви & Львів: Друкарські куншти, 2011. – 96 с.
3. Гузар Любомир. Андрей Шептицький, митрополит Галицький (1901-1944), провісник екуменізму / Любмир Гузар. – Львів: ЛНУ імені Івана Франка, 2015. – 496 с.
4. Гузар Любомир, кардинал УГКЦ. «Кожну дитину належить виховувати в дусі бажання робити добро іншим…»: публікація від 27 травня 2016 року / Любомир Гузар. [Електронний ресурс]. – Режим доступу: https://kyrios.org.ua/news/ugcc/21904-ljubomir-guzar-kozhnu-ditinu-nalezhit-vihovuvati-v-dusi-bazhannja-robiti-dobro-inshim.html. – Дата звернення: 18.06.2018.
5. Гузар Любомир, кардинал УГКЦ. «Учитель має втішатися повагою батьків учнів, а батьки повинні поважати гідного вихователя їхніх дітей»: публікація від 01 червня 2017 року / Любомир Гузар. [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://pedpresa.ua/157596-uchytel-yakyj-tilky-peredaye-informatsiyu-malo-vidriznyayetsya-vid-bezdushnogo-komp-yutera-lyubomyr-guzar.html. – Дата звернення: 18.06.2018.
6. Гузар Любомир, Блаженніший. Учителю, іду за Тобою: думки до проповідей / Любомир Гузар. – Жовква – Львів: Видавництво отців Василіян «Місіонер», 2017. – 264 с. + 8 с. ілюстрацій.
7. Гузар Любомир. Великопостні роздуми з Блаженнішим Любомиром Гузаром: Молитва св. Єфрема / Любомир Гузар. – Львів: Видавництво «Свічадо», 2017. – 112 с.
8. Ґудзяк Борис. Життя у мирі та радості // Аржаковський Антуан. Бесіди з Блаженнішим Любомиром Гузаром: До постконфесійного християнства / Переклад із французької. Видання друге, виправлене і доповнене / УКУ. Інститут екуменічних студій – Львів: Видавництво Українського католицького університету, 2007. – С. 7 – 19.
9. «Моя мрія – бути людиною»: сьогодні архієпископу Любомиру Гузару виповнилося б 85 років: публікація від 26 лютого 2018 року. [Електронний ресурс]. – Режим доступу: https://dyvys.info/2018/02/26/moya-mriya-buty-lyudynoyu-sogodni-arhiyepy.... – Дата звернення: 18.06.2018.
10. Найдорожча мамусю! Листування о. Любомира Гузара з матір’ю (1975-1992) / Упорядники: Марія Рипан, Олег Турій. – Львів: Видавництво Українського католицького університету, 2018. – 264 с.
11. Пінкерс Т. Серве. Джерела християнської моралі: її метод, зміст та історія / Переклад із франц.: Олексія Панича, Олега Хоми, Павла Бартусяка, Катерини Гончаренко, Лілії Халікової; коментарі, примітки, бібліографічні матеріали: Олега Хоми, Ельвіри Чухрай / Інститут релігійних наук імені св. Томи Аквінського. Національний університет «Києво-Могилянська академія». Центр європейських гуманітарних досліджень. Центр історико-філософських досліджень «Renatus» Вінницького національного технічного університету. – К.: Дух і літера – Інститут релігійних наук імені св. Томи Аквінського, 2013. – 606 с. – (Серія «Sapientia humana / sapientia divina»).
12. Папа Франциск. Блаженніший Любомир був одним з найвищих моральних авторитетів останніх десятиліть // Газета «Слово Просвіти»: Всеукраїнський культурологічний тижневик. – 2017. – Ч. 23 (919). – 8 – 14 червня. – С. 1-2.
13. Словник Любомира Гузара. Цитати з інтерв’ю Блаженнішого: публікація від 31 травня 2017 року. [Електронний ресурс]. – Режим доступу: https://glavcom.ua/publications/viyna-bude-trivati-dopoki-vona-bude-vigi.... – Дата звернення: 18.06.2018.
14. Три дороги: Бесіди Блаженнішого Любомира Гузара з журналістами / Видано з нагоди 80-річчя від дня народження Блаженнішого Любомира Гузара / Упорядник К. Щоткіна / Департамент інформації Греко-католицької церкви. – Львів: Друкарські куншти, 2013. – 120 с.: Ілюстрації.

Михайло Кушлаба