ВИКОРИСТАННЯ ПРОФЕСІЙНО-ОРІЄНТОВАНИХ ТЕКСТІВ У ВИКЛАДАННІ КУРСУ «КУЛЬТУРА НАУКОВОГО ТЕХНІЧНОГО МОВЛЕННЯ ФАХІВЦЯ»

У лінгводидактичній та педагогічній літературі із різною активністю порушувалися питання підвищення культури мовлення майбутніх фахівців технічних спеціальностей на основі використання професійно-орієнтованих текстів, проте методики представлені фрагментарно, що унеможливлює ефективну організацію роботи студентів з оволодіння мовою майбутньої професії.

Аспектам формування культури професійного мовлення присвячено роботи Г. Берегової, Т. Гороховської, І. Довженко, М. Криськів, М. Маруна, Л. Романової, Т. Рукас, Н. Тоцької та ін. Українськими лінгводидактами теоретично обґрунтовано структурні компоненти культури професійного мовлення студентів технічних спеціальностей, доведено роль текстової основи в навчанні мови, яка реалізується через відбір основних мовних одиниць на функціонально-стилістичній та порівняльно-контрастивній основах.

У курсі «Культура наукового технічного мовлення фахівця» значна увага акцентується на жанрових різновидах наукового стилю, ознаках української наукової мови, особливостях конспектування, анотування, реферування наукових джерел та на мовних засобах організації наукової інформації в науковому тексті, обов'язкових вимогах до оформлення наукової інформації, композиційно–логічної побудови усної наукової доповіді, повідомлення, виступу, які допоможуть послуговуватися нормами української мови при оформленні наукових текстів різних жанрів у професійній сфері; аналізувати тексти наукового стилю різних жанрів; створювати і редагувати текст наукової роботи згідно з вимогами наукового стилю, в тому числі з використанням інформаційних технологій; володіти культурою усного виступу, брати участь у науковій дискусії, полеміці, суперечці, працювати з навчальною, навчально–методичною, науковою, довідниковою літературою.

Цей курс орієнтує студента в процесі оволодіння нормативними інструментами наукових комунікацій, засобами вираження, стилістики наукового твору, вчить створювати та аналізувати наукові тексти, презентувати результати своїх досліджень у вигляді наукових статей, знаходити потрібну інформацію з джерел, працювати з навчально-методичною літературою, володіти культурою виступу.

На практичних заняттях особливу увагу приділено організації спостереження над мовними явищами, з’ясуванню їхньої ролі в діловому й науковому стилях, аналізові особливостей текстів ділового й наукового стилів. Наприклад, під час вивчення теми “Наукові тексти різних жарів: властивості та структурно-смислові компоненти” формуванню вмінь студентів визначати текст як наукове поняття, з’ясовувати особливості роботи з науковим текстом та збагаченню словникового запасу студентів термінологічною лексикою сприяли вправи:

Вправа. Прочитайте текст (студентам пропонували індивідуальні картки з текстом).

Окрему групу становлять терміни, однією з частин яких у препозиції чи в постпозиції є іншомовні елементи відео-...,...-граф,...-трон та ін. Міжнародні терміноелементи мають певну спеціалізацію. Постпозиційні виконують систематизаційну функцію. Зокрема блок...-граф утворює назви приладів, які забезпечують запис або призначені для запису чогось: акселерограф, гістерезисограф, осцилограф.

В електротехнічній термінології постпозиційний іншомовний елемент...-трон використовується для творення термінів – назв різноманітних вимірювальних приладів та установок: альфатрон, амплітрон, циклотрон тощо.

Препозиційні терміноелементи мають загальнішу орієнтацію: відеонапруга, відеопередавач, відеострум, відеотрансформатор та ін.

Дещо менше електротехнічних складних термінів іменників-юкстапозитів, якими називають прилади, одиниці вимірювання, процеси, спеціальності: реле-регулятор, інженер-електрик, ват-година, ампервольтметр, вольтампер, грам-молекула. Слід відзначити, що особливої інтенсивності набуло малопродуктивне раніше в українській мові словоскладання на зразок: блок-контактор, гама-реле, двигун-генератор тощо.

З-поміж словотвірних засобів поповнення лексичного складу української електротехнічної терміносистеми важливе місце належить абревіації. У цій термінології наявні такі структурні типи абревіатур: а) ініціальні, б) комбіновані (змішані), в) графічні (умовні) скорочення.

Ініціальні електротехнічні абревіатури доцільно, у свою чергу, поділити на а) ініціально-літерні: АМ – амплітуда модульна, АРП – автоматичне регулювання потужності, ВН – висока напруга, ДП – діелектричний підсилювач, ЕМ – електромагніт, ФМ – фазова модуляція, ШГ – шумовий генератор; б) ініціально-звукові: ГЕС(гес) гідроелектростанція, ДІД – двофазовий індукційний двигун, МЕК – міжнародна електротехнічна комісія, РЕ – реле електромагнітне; в) літерно- і звуко-цифрові: АЗДС-20М – акумуляторно-зарядна дизельна електростанція, ГЗ-36 – генератор звуковий, ЕМ-7 – електромагніт, ТГ-150 – теплогенератор.

Комбіновані абревіатури малопоширені. Серед них мікрогес, АМ сигнал, геоТЕС.

Графічні скорочення, як електротехнічні терміни, поділяємо на: а) утворені вичленовуванням першої літери слова (графічні позначення): А – ампер, Б – батарея, Г – генрі; б) утворені з слова перших літер складного або сполучення слів: ав – ампер-виток, аг – ампер-година, пА – пікоампер.

На думку деяких мовознавців, в окрему групу варто виділити терміни-абревіатури, початковим елементом яких є електро-, магніто-, теле-, термо-: електрогенератор, електроенергія, електромагнетизм, магнітометр, магнітоопір, магнітофуга, телеавтоматика, телеамперметр, термовольт, термоізоляція, термореле.

Як показують результати проведеного дослідження, найвищу продуктивність у формуванні професійно зорієнтованого мовлення забезпечують практично завдання, побудовані на текстовій основі (З підручника).

Студентам пропонується завдання до тексту фахового спрямування:

1. На основі запропонованого тексту складіть діалог, проведіть його із використанням термінології з фаху.

2. Складіть узагальнювальну таблицю, у якій зазначте основні способи творення електротехнічних термінів.

3. Виконайте морфемний аналіз термінів: електризувати, синхронізувати, вимикач, відеострум. Прокоментуйте особливості перекладу поданих термінів російською мовою.

4. Поясніть значення термінів. П’ять термінів (на вибір) уведіть у речення.

5. Випишіть 20 прикладів речень із фахової літератури, що віддзеркалюють здобутки сучасної технічної галузі. Проаналізуйте словотвірні особливості вжитих професіоналізмів.

Отже, тексти, що пропонуються у навчальному процесі курсу «Культура наукового технічного мовлення фахівця» повинні бути цікавими, інформативними і відповідати комунікативно-пізнавальним інтересам та потребам студентів.