Здобутки сучасного франкознавства

Життя і багатогранна діяльність видатного українця Івана Яковича Франка віддавна привертала увагу учених, спільними зусиллями яких було витворено франкознавство як окрему галузь міждисциплінарних досліджень, що розвивається на межі літературознавства, мовознавства, фольклористики, етнографії, історії, філософії, психології, соціології, економіки і правознавства.

Особливий період у розвитку франкознавства розпочався після здобуття Україною незалежності, коли уможливився вільний, об’єктивний, нескутий ідеологічними приписами розгляд літературного і наукового феномена Івана Франка. Сьогодні, ведучи мову про здобутки франкознавства, слід насамперед відзначити ту велику роль, яку відіграють у цій дослідницькій сфері наукові осередки – академічні, університетські, громадські та музейні.

Значне місце посідає академічне франкознавство, зосереджене у Інституті літератури ім. Т.Г. Шевченка НАН України (М. Жулинський, Т. Гундорова, Д. Наливайко, М. Бондар) та його Львівському відділенні (Є. Нахлік, О. Луцишин, М. Легкий), Інституті українознавства ім. І. Крип’якевича НАН України (Я. Мельник), Львівський національній науковій бібліотеці України ім. В. Стефаника (М. Вальо) та інших установах.

Університетське франкознавство плідно розвивається у Львівському національному університеті ім. І. Франка, де діє Інститут франкознавства (І. Денисюк, М. Гнатюк, Б. Якимович, Я. Гарасим, Т. Пастух, Р. Чопик, Б. Тихолаз, М. Ільницький, А. Скоць та ін.). У Прикарпатському національному університеті активно працюють франкознавці Р. Голод, Р. Піхманець, С. Хороб. Інститут франкознавства було створено у Дрогобицькому державному педагогічному університеті ім. І. Франка, який з вересня 2014 р. перейменовано на лабораторія франкознавства і славістики. Франкознавчі дослідження також здійснюються у Чернівецькому національному університеті ім. Ю. Федьковича (Б. Бунчук, Б. Мельничук, В. Антофійчук), Тернопільському національному педагогічному університеті імені Володимира Гнатюка (М. Ткачук, І. Папуша). Дисертаційні роботи з франкознавчої тематики захищаються в стінах Київського національного університету імені Тараса Шевченка, де також проводяться франкознавчі конференції та видаються зібрання їх матеріалів. Франківська тематика постійно присутня у виступах на щорічній Всеукраїнській науково-практичній студентській конференції «Українська культура: вчора, сьогодні, завжди», організованій кафедрою української мови, літератури та культури Національного технічного університету України «Київський політехнічний університет Імені Ігоря Сікорського».

Велику роль у розвитку франкознавства відіграють громадські наукові інституції, зокрема Наукове товариство ім. Шевченка, фундатором якого був у свій час Іван Франко. Свій внесок у осмислення постаті І. Франка та популяризацію його діяльності здійснюють і музейні установи, пов’язані з іменем Великого Каменяра.

Серед основних напрямів сучасного франкознавства можна виділити такі:

• написання індивідуальних та колективних монографій і наукових статей, присвячених різним аспектам життя та діяльності І. Франка;
• захист кандидатських і докторських дисертацій з франкознавчої проблематики;
• проведення франкознавчих конференцій та видання їхніх матеріалів;
• видання тематичних франкознавчих збірників;
• видання окремих творів та фольклорних записів І. Франка;
• перевидання праць видатних франкознавців;
• публікація спогадів про Івана Франка;
• робота з архівосховищами та бібліотечними фондами, що стосуються постаті І. Франка.

На сьогодні найбільш фундаментальними проектами у галузі франкознавства є підготовка Повного зібрання творів І. Франка та укладання 5-томної енциклопедії «Іван Франко: літературна енциклопедія».

Потужним стимулом для сплеску франкознавчих досліджень стало відзначення 160-ліття від дня народження І.Я. Франка у 2016 році.