Практика вдосконалення культури професійного мовлення

Слід дотримуватися нормативних морфологічних норм наукового стилю. Незнання морфологічних норм призводять до морфологічних помилок, зокрема:

• неправильного визначення граматичного роду іменників (наприклад, кандидатська ступінь (ж. р) – потрібно кандидатський ступінь (ч. р.);
• неправильного утворення ступенів порівняння прикметників і прислівників (найбільш ефективніше – потрібно найбільш ефективно);
• неправильної словозміни числівників (від пятидесяти до шестидесяти відсотків – потрібно від пятдесяти до шістдесяти відсотків); порушення закономірностей сполучуваності дробових числівників з іменниками (отримали 5,2 бали замість отримали 5,2 бала);
• відхилення від морфологічних норм у межах лексико-граматичного класу займенників (саме завдяки ньому замість саме завдяки йому);
• неправильного утворення дієслівних форм (починаючий дослідник - потрібно дослідник-початківець) тощо.

Значна кількість помилок зумовлена вибором форми родового відмінка однини іменників чоловічого роду 2-ї відміни. Пам’ятаймо, що деякі слова мають і закінчення -а, і закінчення -у. Наприклад, термін у значенні «слово» – терміна, у значенні «строк» терміну, апарата (прилад) - апарату (установа), елементу (абстрактне) - елемента (конкретне), інструмента (одиничне) - інструменту (збірне), рахунка (документ) - рахунку (дія), фактору (чинник) - фактора (маклер). Варто пам’ятати й особливості закінчень родового відмінка множини таких слів: статей, гостей, облич, відкриттів і відкрить, сумішей, старост і старостів.

У давальному відмінку можуть уживатися паралельні закінчення іменників: декану і деканові, ректору і ректорові. Коли ж поряд знаходиться кілька іменників - назв осіб у давальному відмінку, закінчення бажано чергувати.

Іменники на позначення жінок за професією або родом занять у наукових текстах використовують у чоловічому роді.

Серед прикметників в науковому мовленні переважають відносні прикметники (компромісний, аналітичний, концептуальний, експериментальний), що максимально точно вказують на ознаки.

Слід звертати увагу на значення прикметників. Так, здатний – це спроможний, такий, що має змогу, силу, певні дані щось зробити: аспірант здатний виконувати експериментальне дослідження; здібний означає «обдарований, такий, шо має здібності»: здібний аспірант. Загальноприйнятий - це визнаний усіма, узвичаєний; натомість загальноприйнятний – такий, якого всі можуть визнати й прийняти.

Не прийнято використовувати неозначено-кількісні числівники (багато, мало, чимало, кільканадцять, декілька), а також збірні (двійко, троє, обидва, обоє).

Не слід використовувати займенники я, ти. Займенником ми послуговуються, коли необхідно представити думку певної групи людей, однак частіше він функціонує у сполуках на нашу думку, на наш погляд. Займенник ви вживають в усному й писемному науковому мовленні для вираження поваги, пошани й ввічливості: Прошу Вас, шановний колего...; Хотілося б почути Вашу думку стосовно цього.

Не завжди етичне в науковому мовленні використання займенників він, вона, вони. Присутню на засіданні особу слід називати на ім’я й по батькові чи за прізвищем. Поширена форма викладу від 3-ї особи: автор доводить, майстер слова наголошує, вчений розглядає.

Отже, слід розвивати чуття наукової мови, володіння науковим стилем мовлення й письма, мовними засобами наукового тексту.