Проблеми сучасного наукового мовлення

Проблеми сучасного наукового мовлення

Грамотне професійне мовлення необхідне для фахівців будь-якого профілю.

Типовими мовними недоліками залишаються:

• суржик (тезиси (потрібно тези), на кінець (отже), примінити (застосувати), вияснити (з’ясувати)тощо;
• плеонаризм, тавтологія, надлишковість (вносити внесок, листопад місяць, на початку конференції ми почали говорити, це питання досліджувалося в кількох дослідженнях ,майстерний віртуоз ;
• уживання слова в невластивому йому значенні (результати дослідження запроваджені (потрібно впроваджені) у практику;
• зловживання іноземною термінологією й поняттями.

Ознаками наукового тексту виступають чітка, логічна структура, об’єктивність викладу, термінологічність, зв’язність, проблемність, цілісність, членованість, інформаційна, логічна, емоційно-оцінна, спонукальна насиченість, завершеність, комунікативність, діалогічність тощо.

Цілісність наукового тексту передбачає смислову єдність, цілісне оформлення початку й кінця твору. Послідовність у науковому тексті реалізується через спеціальні функціонально-синтаксичні засоби, що вказують на послідовність розвитку думки (насамперед, потім, тепер), перехід від однієї думки до іншої (розглянемо, зупинимося на..., розглянувши..., перейдемо до...), результат, висновок (отже, підсумуємо ...).

Лінійне розгортання тексту супроводжують такі слова: цей, той, такий, це, усе це, тут, зазначений, подібний, аналогічний, що виражають єдність або близькість суб’єкта дії, об’єкта або місця дії, а також повтори окремих слів чи їх синонімів. Логічна зв’язність наукового тексту забезпечується мовними одиницями, які виражають причину й наслідок, умову й наслідок (тому що, зважаючи (з огляду) на це, через те, що; оскільки, завдяки тому, що; внаслідок (в результаті) цього, у зв’язку з цим, згідно з цим, у цьому (такому) разі (випадку), за цих (таких) умов, на цій підставі). Інформативна, логічна, оцінна насиченість виявляється в здатності мовних одиниць виражати смислові компоненти, які допомагають читачеві зрозуміти смисл тексту.

Створити якісний текст допомагає сформована культура читання. Успішність переглядового, ознайомлювального, аналітико-критичного, творчого читання залежить від сприймання й усвідомлення, необхідною передумовою яких є внутрішня мотивація. А осмислення сприйнятого значною мірою залежить від віку, досвіду та фонових знань, творчого мислення. Наслідком сприймання тексту є розуміння його смислової структури, тобто розкриття сутності предметів та явищ, описаних у науковому тексті, усвідомлення зв’язків, стосунків та залежностей між ними. Це означає, що реципієнту важливо вміти порівняти запропонований зміст із наявними знаннями, щоб вилучити нову для себе інформацію й, відповідно, нове знання. Виявом розуміння вважають інтепретацію, тобто вміння читача подати своє бачення тексту.

Варто зважено поміркувати над вступом, основною частиною й висновками наукового тексту. Приділимо увагу й заголовку. Важливо, щоб назва була короткою, однозначною, конкретною, обмежувала обсяг наукового тексту, однак насамперед відображала проблему.

Смислової точності та однозначності досягають шляхом використання термінів. Водночас не бажано перенасичувати наукове мовлення значною кількістю термінів, до того ж іншомовного походження, адже більшість з них має відповідники українською мовою: спорадичний — поодинокий; варіабельний – змінний, мінливий, вербалізувати – висловлювати. Недоцільно в науковому тексті без потреби й необхідного обґрунтування подавати термінологію різних галузей. Не бажано також захоплюватися значною кількістю термінів та власною термінотворчістю.

Отже, володіння науковим стилем мовлення і його мовними засобами є запорукою успіху науковця!