ІВАН СІРКО. ПРАВДА І МІФИ

ІВАН СІРКО. ПРАВДА І МІФИ
Рябчинський Валерій
ІПСА, 3-й курс, ДА-42, НТУУ КПІ ім. Сікорського

Вступ

Українська історія – це дзеркало трагічної долі нашого великого народу. Народу, який був мужнім і відважним у всі віки, який за любов до своєї неньки – України готовий був пожертвувати самим дорогоцінним – своїм життям… Це на українській землі народились ці відважні лицарі, які увійшли в історію під назвою – козаки. Від 1500 року і майже до 1800 року – 300 літ! вони обороняли Україну від ворогів. Хоробрість козаків була відома в цілій Європі. Запорізькі козаки нападали на турків і татар, хоробро захищали свою землю від поляків. Мета їх боротьби – це бути вільними, мати власну державу.

Характерництво

Наше молоде покоління добре знає, хто такі японські ніндзя і самураї, нормандські берсерки, гладіатори Давнього Риму, але зовсім не володіє інформацією щодо українських козаків – характерників.

Хто ж такі характерники? В книзі Григорія Фудима «Практична магія стародавніх слов’ян», розповідається про військову магію – знання, що допомагали перемагати супротивника в бою. А назва «характерники» походить від сильного характеру, - так вважає Фудим, від міцної волі, «коли сила її гори могла зрушити». Ця магічна сила давалася від народження. Характерник народжувався один на сотню, а, може, й на тисячі майбутніх воїнів. Ці люди могли годинами знаходитись під водою, дихаючи за допомогою очеретини, не замерзати під снігом у хуртовину, у лицарському двобої, не маючи ніякої зброї, з голими руками йшли проти шабель, проти мушкетів. Їх нічого не брало.

Н. Полянська у своїх працях пише про те, що характерники складали в Січі окремий загін. Їх було небагато, але серед них: І. Сірко, П. Сагайдачний, І. Богун, М. Кривоніс, С. Палій. Ці люди мали надприродні здібності.

У своїй дослідницькій робот, я хочу, зокрема зупинитись і на відомій історичній особистості, талановитому полководцю, видатному кошовому отаману Війська Запорізького – Івану Дмитровичу Сірку, якого вважають найвідомішим характерником та чарівником свого часу.

Біографічні дані І. Д. Сірка

Іван Дмитрович Сірко (1600 ? – 1680 рр.) – народився в козацькій родині. За однією з версій, вважається, що майбутній кошовий отмана народився на Подолі. Практично немає свідчень про перші 35 років життя Сірка.

Вже будучи відомим отаманом, жив він в Чортомлицькій Січі (район нинішнього Нікополя). З 55 битв з татарами не програв жодної! Обирався 8 разів кошовим отаманом Запорізької Січі. За багаторічне існування Січі жоден кошовий отаман не зажив такої любові і шани серед січового товариства. Був нещадним до ворогів і зрадників віри в Україні.

Польський князь король Ян III Собеський писав про Сірка: «Воїн славний у ратній справі великий мастак і підтверджує це протягом багатьох літ…»

Усе своє життя Іван Сірко провів на війні : у походах проти Туреччини, Кримського ханства, Речі Посполитої. Не прагнув до власної здобичі – трофеїв. Завжди був для козаків прикладом самовідданості, відваги, хоробрості, винахідливості.

Іван Сірко – розважливий, мудрий, демократичний, він був скромним у побуті й глибоко віруючим. На Січі жив у курені, їв разом з козаками з одного казана, носив, як і всі, простий одяг. Історики вважають, що за своїми спартанськими звичками нагадував кошовий отаман Сірко київського князя Святослава.

Легенди про Івана Сірка

Ще за життя Івана Сірка про нього ходили легенди, про його подвиги складалися думи і пісні. Татари настільки боялися Сірка, що називали його не інакше, як Урус – шайтан, а татарки його ім’ям лякали своїх дітей.

Коли народилося це немовля, повитухи заголосили, а мати знепритомніла. Дяк, який зайшов похрестити дитину, відмовився брати її на руки. Перехрестив здалеку і втік. А той хто всіх налякав не заплакав. Хлопчик народився із зубами! За повір’      ям, поява зубастого немовляти означала: народився майбутній убивця. Налякані селяни радили батькам позбутися дитини. Та хлопчика врятував батько. Він виніс дитину до натовпу і урочисто проголосив, що його син цими зубами гризтиме ворогів! Ніхто тоді не знав, що народився знаменитий кошовий отаман Війська Запорізького.

У 12 років потрапив на острів Хортицю. Іван Сірко прожив на Хортиці сім років. Він навчався ловити випущені кулі та зцілювати рани, зупиняти заговором кров. Міг читати думки, розгадувати плани ворогів

Ходили чутки, що він міг перевертатися на вовка і цим наводив жах на ворогів.

Перед смертю сам змайстрував собі труну, ліг у неї і став чекати на смерть.

Військові походи

1646 рік. Багато років французькі війська не могли відвоювати порт Дюнкерк, який захопили іспанці. Тоді кардинал Жюль Мазаріні звернувся по допомогу до козаків. Від польського короля він чув про особливу відвагу і хоробрість цих лицарів.

Дюнкерк запорожці взяли хитрістю. Один загін козаків пішов в обхід міста і , щоб відволікти іспанців підпалив вітряки. Другий загін на чолі з Сірком захопив іспанський корабель і увійшов до порту. Фортецю, яку французи не могли здобути багато років, Сірко узяв за кілька годин. За це вдячні французи поставили Івану Сірку пам’ятник на березі Ла-Маншу. А в Україну він повернувся героєм. Відтоді запорожці обирали Івана Сірка кошовим отаманом.

Основні походи були направлені проти Туреччини та Кримського ханства.

Смерть та легенда про те, як Сірко врятував Москву

У перервах між військовими походами Іван Сірко приїздив до рідного села Грушівки. Там його терпляче чекала дружина Софія і четверо дітей: двоє синів і дві дочки. Вони чекали появи свого легендарного батька, наче свята. З ними він був лагідний і люблячий. Та вороги знали іншого Сірка – Урус Шайтана. Його ім’я наводило панічний жах на татар і турок.

Щоб знищити душу Сірка і вразити його в саме серце, вороги напали на Грушівку… І коли Іван повернувся додому, не впізнав села. Хати були спалені, навколо – жодної душі. Іван побачив свою дружину і синів – вони були мертві. Туркам і татарам вдалося вразити отамана у єдине слабке місце. Він вперше у житті плакав, голосив, ридав…

… Шалено летить козацьке військо до Криму. Дорогою він з неймовірною жорстокістю розправляється з татарами, спалює їх улуси та міста – Гевлев (Євпаторію), Карасу-Базар. Не жаліє ні старого ні малого… Татари і турки тікали в паніці! Вони думали, що козаків веде на них сам диявол, який хоче захопити Бахчисарай.

Пройшов час, Іван Сірко повернувся до рідного села. Він помстився за смерть родини. Але це не принесло йому спокою і полегшення. Дочки його далеко – вони одружені з козацькими полковниками. Сини і дружина – мертві. Вдома його ніхто не чекає. І раптом отаман зрозумів, що його життя втратило сенс. Не має синів! А, отже, він не зможе передати свої знання, поділитися таємницею власної сили. Сірко сам змайстрував собі труну, ліг у неї і став чекати на смерть. Свою силу він так і нікому не передав.

Сірко помер 10 серпня 1680 року.

Існує легенда, що у 1812 році, коли російська армія стояла під Бородіно. Михайло Неліпа ( з козацького роду з с. Капулівка, де були перехоронені останки Сірка) підійшов до Кутузова, з яким був знайоми ще по російсько-турецькій війні, і розповів про непереможна праву руку отамана Сірка. Михайло Іларіонович відразу відправив його і всіх капулівчан в рідне село дістати руку Сірка. Діставши руку Сірка, її три рази обвезли навколо Москви зі словами: «Рука й душа Сірка з нами!». І фарнцузи відступили! Наполеон покинув Москву без бою.

Висновок

У кожного народу є свої історичні постаті яких не в змозі прикрити пил віків, стерти з пям’яті час. До таких героїв української історії належить Іван Сірко. Його життя – це легенда, оповита реаліями і містикою…

Сірко – це не просто козак, це надзвичайна людина – характерник, чародій, маг. Його ні куля, ні шабля не брали, він був ніби заворожений. А його ім’я наводило жах на все північне побережжя Чорного моря та Крим. Перед ним «падали»: Очаків, Ізмаїл, Білгород-Дністровський, Килія, Тягина (Бендери), Арабат, Перекоп, навіть Ясси.

Найбільших лаврів кошовий здобув у боротьбі з турками і кримськими татарами. Виграти 55 битв і жодної не програти… Це ж яку військове вміння потрібно мати! Дмитро Яворницький прискіпливо підрахував всі перемоги Сірка і охарактеризував його як великого полководця, хороброго, мужнього, відважного лицаря свого часу.

Чи був Іван Сірко характерником? Так, був. Він володів надприродними здібностями, вмів те, чого не вміли інші.

Досліджуючи життя і подвиги Івана Сірка, я впевнився, що це була надзвичайна людина. Він дійсно був не лише неперевершеним воїном, але і прекрасною людино, яка безмежно любила свій край, свою Батьківщину.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Енциклопедія українознавства. «Ми українці» / у 2-х томах; Дніпрокнига, Великі українці. І. Сірко., 1999
2. Журнал «Музеї України» Новини. Стаття «До питання про характерництво в духовній культурі Зопорозького козацтва», 2006
3. Замлинський В.І. Історія України в особах IX – XVIII ст.- К. : Україна, 1993,- с. 311-318
4. Махун С. Історія України «Іван Сірко у полоні багатоветорності» 2006
5. Полянська- Василенко Н. Історія – України у 2-х томах; Т1-К., Либідь 1993
6. Шаповал І. М. В пошуках скарбів – К. : Україна, 1985. – с. 56-59
7. Сас П. М. Історія України XVI – XVIII ст., Навчальний посібник; Л., 2001
8. Яворницький Д. І. Історія запорозьких козаків – К.: Наукова думка, 1990.- Т 1, ст 236-237; Т 2, ст. 229 -232