Український національний поет Тарас Григорович Шевченко – гордість усього світу

Аз УггарАбдессамад
Харківський національний медичний університет, Марокко
Керівник: Помазун О.В.
викладач кафедри мовної підготовки іноземних громадян
Харківського національного медичного університету

Український національний поет
Тарас Григорович Шевченко – гордість усього світу

Приїхавши до Харкова для навчання в Харківському національному медичному університеті, я почав потроху знайомитися з містом, у якому мені треба прожити не менше шести-семи років.

Медичний університет знаходиться майже в центрі міста на проспекті Науки. А одержав проспект таку назву тому, що на ньому розташовані декілька університетів та багато науково-дослідних інститутів.

Більшість студентів-іноземців мало цікавляться оточуючим середовищем. Багато місяців вони знають тільки дорогу від гуртожитку до університету, а інше їх не цікавить.

Велику допомогу в знайомстві з містом нам надають викладачі кафедри мовної підготовки. І за це ми їм дуже вдячні. Ми навіть не знали, що поряд з ХНМУ так багато цікавого: це і Держпром, і найбільша в Європі площа, і Університетім.В.Каразіна та пам’ятник йому, а далі – сад ім. Т. Шевченка. Ще вдома ми чули це прізвище – видатний футболіст А. Шевченко. А тут зовсім інші ініціали. Хто ж це такий – Тарас Григорович Шевченко? Ми звернулися до викладачів, і вони розповіли нам про відомого поета та художника, а потім ми читали дуже цікавий текст про цю видатну людину. Разом з нашим викладачем мови ми, перейшовши площу, опинилися в сквері, який носить ім’я поета, тому що там стоїть пам’ятник Великому Тарасу, як його називають українці. Ми роздивлялися з великим інтересом цей монумент. І ось зовсім несподівано з’ясувалося, що цей пам’ятник найкращий у світі.

Ми зацікавилися цим ствердженням і стали задавати питання екскурсоводу, який розповідав нам історію монументу.

Виявляється, що пам’ятників Шевченку зараз 1384 у світі, 1256 з них в Україні, 128 за кордоном у 35 країнах світу. У США їх 9, у Казахстані – 16, у Канаді – 9, Білорусі – 6, Польщі – 5, у Молдові – 4, Бразилії - 3, в Аргентині – 3, у Франції – 3.

А перший пам’ятник було споруджено у 1881 році до 20-ліття зо дня смерті Шевченка в місті Форт Шевченка у Казахстані. Це тому, що в цьому місті Шевченко провів більше 10 років у засланні. Ми дізналися, що в Харкові перший пам’ятник (бюст) було установлено в садибі Алчевських у 1881 році майже одночасно з пам’ятником у Казахстані. Він не зберігся, а харківські історики не можуть знайти його слідів. А в 1935 році вирішують збудувати пам’ятник Шевченку на території скверу, якому потім дають його ім’я.

Далі ми дізналися, що було об’явлено конкурс на спорудження цього пам’ятника, а потім були виставлені макети, і більшість харків’ян віддала свої голоси за макет невідомих скульпторів. Це були Матвій Манізер та Йосип Лангбард з Ленінграду (Санкт-Петербургу).

Та і взагалі дуже багато цікавого ми дізналися від екскурсовода. І те, що Тарас Григорович Шевченко навчався в Академії мистецтв в Петербурзі, а потім повертався до цього міста багато разів, і те, що в нього були там друзі, і те, що спочатку його було захоронено, а потім тіло його перевезли до Канева, як заповідав Тарас:

Як умру, то поховайте мене на могилі,

Серед степу широкого, на Вкраїні милій,

Щоб лани широкополі, і Дніпро, і кручі

Було видно, було чути, як реве ревучий.

І його шанувальники виконали його прохання.

Нажаль, у Харкові Т.Г. Шевченко ніколи не бував, але це місто ніколи не забуває свого поета.

Відвідавши декілька шкіл м. Харкова, ми дізналися, що діти ще з малих років вивчають його вірші, знайомляться з його життям.

Я вдячний українському народу за те, що він дав світу таку людину. Коли я приїду додому, я розповім своїй родині та друзям про Тараса Григоровича Шевченка, про те, як українці і весь світ шанують його пам'ять.