Повідомлення про помилку

Strict warning: Only variables should be passed by reference в eval() (рядок 3 із /var/www/clients/client232/web273/web/modules/php/php.module(80) : eval()'d code).

Жорстка риторика у професійній діяльності

Події та новини кафедри

Що таке жорстка риторика, яку ще називають «чорна», а іноді – «заборонена»? Це мистецтво переконання чи маніпуляцій? Вміння отримувати бажаний результат від співрозмовників чи уникати конфліктів? Важко дати однозначне трактування цьому поняттю, адже все залежить від мети спілкування, тобто для чого людина використовує усі методи і засоби ораторського мистецтва: досягти ідеальної комунікації, взаєморозуміння чи перемогти опонента задля перемоги, нав’язати свої бачення, правила, ролі.

З одного боку, володіння методами жорсткої риторики – це вміння використовувати різні емоційні стани людини, мистецтво маніпуляції, з іншого – це можливість розпізнати недобрі наміри комуніканта та уникнути маніпуляцій, дати відсіч нахабі. І послуговуватися прийомами жорсткої риторики можна як у професійній діяльності, так і в приватному житті. Головне – не нехтувати етичними та моральними засадами суспільства, бо інакше жорстка риторика справді набуде значення «заборонена».

Чорна риторика – це використання сили слова, усіх вербальних і невербальних засобів комунікації, знань з психології для того, щоб, дискутуючи, аргументуючи, атакуючи, наполягаючи, перемогти, виграти. При цьому немає значення: правий переможець чи ні. У такому випадку комунікант використовуватиме всі риторичні засоби, аби цілеспрямовано вести бесіду, перемовини чи суперечку у бажаному напрямку, щоб добитися свого. Зокрема, намагатиметься озадачити свого співрозмовника, збити з пантелику, уникнути небажаних запитань і нав’язати свої. Слід зазначити, що доволі часто такі люди очікують (іноді навмисне провокують) від опонентів певної психічної реакції: неадекватності та неконтрольованості.

Риторика маніпуляцій поширена у діалогічному спілкуванні. І доволі часто комунікант намагається не відкрито, а приховано вплинути на свідомість співрозмовника. Хоча, коли людина звикає до певної моделі поведінки у спілкуванні, маніпулятор може впливати й на її підсвідомість. Докладно про це описано в книзі про людей, їх ролі та ігри Еріка Берна [1]. Автор розглядає різні трансакції мовленнєвих та поведінкових стратегій співрозмовників, котрі грають ролі Дитини, Батька чи Дорослого. У спілкуванні Дитина зазвичай часто демонстративно ображається, вередує, прагне розваг та ігор. Батько ж вважає істинними лише свої погляди та твердження, а відтак – усіх повчатиме, осуджуватиме, намагатиметься давати поради, забороняти, навіть неконструктивно критикувати. Дорослий здатний об’єктивно оцінювати дійсність, приймати інших людей такими, як вони є, аналізувати та ухвалювати виважені рішення, з гідністю попросить вибачення, якщо помилився. Уявіть своїх колег, одногрупників, керівництво, партнерів, інвесторів у цих ролях. З ким би хотілося спілкуватися, співпрацювати, укладати угоди? А якщо ваш співрозмовник вдало змінюватиме ці ролі (залежно від ситуації та мети) під час спілкування, то чи зможете відчути, де вами маніпулюють, та нейтралізувати такий вплив.

Принагідно можна згадати й про рольовий трикутник маніпуляцій [3; 167-169]. У трьох основних моделях комунікативних стратегій – Переслідувач, Рятівник, Жертва – звісно, є багато різновидів, які можна успішно використовувати для маніпулятивних впливів на людей. Переслідувач завжди правий, поводиться зверхньо, не слухає з розумінням, а шукає вразливе місце, як би використати слабкі аргументи співрозмовника. «Ви не розумієте», «Ви не вмієте», «Ви кажете дурниці» – такі вислови часто використовує Переслідувач у спілкуванні. Здавалося б, роль Рятівника, готового допомогти і словом, і ділом, завжди доречна, і добре, що є така людина поруч під час суперечок, перемовин, налагодження контактів. Але це за умови, що поради не нав’язливі, допомоги справді потребують учасники комунікативного процесу і погоджуються прийняти її. Інакше Рятівник легко перетвориться на Переслідувача. Жертва натомість потребує співчуття, завжди жаліється на життя, обставини, людей і часто на себе. Й іноді нелегко зрозуміти, чи справді у співрозмовника склалася трагічна ситуація, не щастить, чи це звичайне бажання виправдатись, перекласти відповідальність і провину на когось, викликати співчуття для досягнення власної мети.

Не слід також забувати про НЛП, особливо, коли йдеться про перемовини, суперечки, передвиборчі перегони, роботу з конкурентами. Є дві важливі засади для дієвого НЛП: аби впливати на рішення людей на підсвідомому рівні, потрібно вміти керувати собою і відслідковувати поведінку людей. Це мистецтво – дарувати іншим те, чого вони прагнуть; дати відчуття того, що вони контролюють себе і зовнішній світ; переконати їх у тому, що вони – найрозумніші. Водночас створити для людей відповідну гру і дати роль за власним сценарієм таким чином, щоб вони щиро вважали себе авторами і виконавцями.

Навіщо знати про різні моделі маніпулятивних дій, ролей, ігор? Кому потрібно знати, що таке жорстка риторика? Адже, якщо людство прагне досягти ідеальної, успішної комунікації (для всіх!), то жорстка // чорна риторика – це неетично, негуманно й інколи брудно. Так, але ж ми не знаємо наперед, коли і хто захоче нав’язати нам свої правила. Що робити, коли зустрічаємо неетичного опонента, брутальну людину? Як зупинити нахабу, як поставити таку особу на місце? Будь-де, навіть у щоденному житті: транспорт, сфера обслуговування, заклади громадського харчування, магазини, установи. Тож послуговуватись методами жорсткої риторики можна і варто насамперед для самозахисту, аби вчасно розгледіти маніпулятивну поведінку співрозмовника й нейтралізувати її: відмовитися від нав’язуваної ролі, проігнорувати деяку інформацію, вчасно вийти з гри, задати незручне запитання. Насправді це нелегке завдання, адже люди «входять» у роль миттєво і несвідомо. Маніпулятори використовують все: підозри, страхи, неправдиву інформацію, помилкові уявлення та асоціації, емоційні стани тощо.

Мистецтву нейтралізації можливих маніпуляцій, словесних атак, ефективних прийомів ведення усіх різновидів суперечки варто і слід вчитися. Кілька простих порад можуть для когось видатися навіть дивними, але насправді вони корисні. Важливо у стресовій ситуації зберегти спокій, аби, захищаючи себе чи іншу людину, у хвилину вкласти інформацію, на яку б ви за інших умов планували б витратити 5-7 хвилин. Без криків, лайок, образ у відповідь слід задати правильні запитання, аргументовано заперечити опоненту, щоб поставити його на місце (повернути до комунікативної рівноваги), тобто швидко, образно, красиво дати відсіч. Для цього, по-перше, слід покращити своє мовлення. Так, виявляється, дикція дуже важлива для жорсткої комунікації. Вас має почути опонент і зрозуміти. Тож необхідно дуже коротко формулювати думку, чітко вимовляючи кожне слово, дотримуватися точності у значеннях лексем, не використовувати багатозначних слів та слів-паразитів. При цьому бажано почути себе збоку, тобто записати на диктофон кілька тренувальних реплік-відповідей, потім прослухати й проаналізувати: як звучить голос, чи достатня сила голосу, який тембр, як і що було сказано. Далі варто було б письмово відредагувати записані власні тексти. Звісно, це займе якийсь час. Але у подальшому це дасть можливість у спонтанному мовленні чути свої помилки в момент говоріння і відразу їх виправляти.

По-друге, необхідно збільшувати запас активної лексики, адже у конфліктній ситуації ми зазвичай розгублюємося, починаємо добирати слів, а їх треба дуже швидко знайти – потрібні, влучні, виразні. Тож варто постійно читати, до того ж бажано вслух. Читати не лише художню, а й різну спеціальну літературу, газети, журнали, документи. Також корисно слухати аудіокниги, передачі, новини, кінофільми.

Можна скористатися й порадою організувати з друзями різні стрес-ігри, щоб навчитися адаптуватися до певних ситуацій, щоб мозок спокійно реагував на виклики, конфлікти, яких у нашому стрімкому житті дуже багато. Потрібно навчитися давати відсіч. Не треба терпіти, коли хтось хоче вас принизити. Варто вчитися не мовчати, а ввічливо робити зауваження, коли дуже гучна музика, коли хтось поруч палить цигарки, коли смітять тощо. Це ж питання не лише уникання конфліктів, але й самоповаги та самооцінки. І йдеться як про приватне життя, так і про професійну діяльність.

Послуговуючись методами жорсткої риторики, можна негативний спосіб мислення скерувати на позитивне. Прийоми жорсткої риторики стануть у нагоді не лише в дискусіях, суперечках, конфліктних ситуаціях, але й у перемовинах, презентаціях, продажах, рекламі, під час співбесід. Так, іноді на співбесідах можуть навмисне задавати неочікувані запитання, аби збити вас з пантелику, але не для того, щоб покепкувати чи познущатися. У роботодавця може бути конкретна мета. Йому важливо, щоб ви могли вистояти у стресовій ситуації, не розгубилися, швидко зреагували, знайшли дієвий спосіб вирішення проблеми.

Тож володіти прийомами жорсткої риторики, уміти їх розпізнати, а відтак і уникати маніпулятивного впливу на свої рішення та вчинки, є важливим у професійній діяльності у будь-якій галузі чи сфері.

Олена НОВАК

Література:

  1. Берн Ерік. Ігри, у які грають люди. – Харків: Клуб Сімейного Дозвілля, 2016. – 256 с.
  2. Bredemeier Karsten. Czarna retoryka. Siła i magia języka. – Wydawnictwo: Studio Emka, 2007. – 204 stron.
  3. Препотенська М., Кайс-Красовська З. Риторика. 10 ключових тем плюс практикум. Навчальний посібник (друге доповнене видання). – К.: Інтерсервіс, 2020. – 296 с.
  4. https://sila-slova.com/ua/all-article/zhestkaya-ritorika-i-peregovory.php
  5. https://www.youtube.com/watch?v=ATZepfHHbZo