Повідомлення про помилку

Strict warning: Only variables should be passed by reference в eval() (рядок 3 із /var/www/clients/client232/web273/web/modules/php/php.module(80) : eval()'d code).

Андрій Курков

Події та новини кафедри

Президент Українського ПЕН-клубу — обраний 17 грудня 2018 року

Український ПЕН (англ. PEN Ukraine) — українська громадська організація, створена з метою захисту свободи слова та прав авторів, сприяння розвитку літератури та міжнародному культурному співробітництву. Входить до мережі національних центрів Міжнародного ПЕН.

Український центр Міжнародного ПЕН був заснований восени 1989 року у стінах Спілки письменників України. Першим президентом організації був обраний український поет Микола Вінграновський, поет-шістдесятник.

Загальний характер діяльності визначається Хартією Міжнародного ПЕН (створеного 1921 року), де основні завдання ПЕН окреслено як «Захист свободи слова і вираження, обстоювання прав меншин, допомога переслідуваним письменникам, підтримка культурного розмаїття, утвердження гуманістичних цінностей через культуру».

Структура організації

Сьогодні у світі існує 146 національних центрів ПЕН. Головний офіс Міжнародного ПЕН, який координує і консультує інші центри, розташований у Лондоні. Найбільшим ПЕН-центром у світі є Американський – до нього входить 7200 членів.

Пріоритети в діяльності національних центрів ПЕН може визначати культурна та політична ситуація в певній країні.

Щоосені Міжнародний ПЕН організовує в одній із країн світу ПЕН-Конгрес, на якому збираються керівники та члени інших національних ПЕН-центрів, щоб переобрати міжнародне керівництво та ухвалити правозахисні резолюції ПЕН. 2017 року Міжнародний ПЕН-Конгрес вперше відбувся в Україні (м. Львів).

Склад

Із часу заснування ПЕН, коли до його складу входили лише письменники, коло потенційних членів організації розширилося. Головні критерії для вступу в ПЕН – поділяти цінності організації, перелічені в її Хартії, та мати бажання сприяти розвитку літератури і захищати свободу слова в Україні та світі. Тож до Українського ПЕН сьогодні входять не лише письменники, а й правозахисники, перекладачі, журналісти, науковці-гуманітарії, видавці та культурні менеджери – усього 129 членів. За Статутом Українського ПЕН, рішення про вступ нових членів приймає Виконавча Рада, яка запрошує потенційних членів приєднатися до організації. Після запрошення Виконавчої Ради кожен новий член має подати на її розгляд дві рекомендації від інших дійсних членів Українського ПЕН.

Фінансування

Український ПЕН є неприбутковою організацією, яка існує за рахунок внесків своїх членів та підтримки окремих донорів і ґрантодавців.

Літературні премії

Премія імені Василя Стуса

Український ПЕН узяв на себе справу продовження Премії імені Василя Стуса, заснованої 1989 року Українською асоціацією незалежної творчої інтелігенції (УАНТІ) на чолі з Євгеном Сверстюком, яка вручалася щороку, 14 січня в день святого Василя.

Лауреатами Премії були, зокрема, Ольга Богомолець, Марія Бурмака, Опанас Заливаха, Михайлина Коцюбинська, Василь Овсієнко, Іван Світличний, Надія Світлична, Галина Севрук, Людмила Семикіна, Олександра Коваль, Сергій Жадан, владика Борис Ґудзяк, Влад Троїцький.

Премія імені Василя Стуса присуджується щороку Українським ПЕН авторам (літераторам, митцям, режисерам), незалежно від місця проживання, прижиттєво, за особливий внесок в українську культуру та стійкість громадянської позиції.

Лауреат Премії імені Василя Стуса отримує диплом лауреата та відзнаку від Українського ПЕН та партнера Премії — Києво-Могилянської Бізнес-Школи.

Премія імені Юрія Шевельова

Премія імені Юрія Шевельова заснована 2013 року. Окрім Українського ПЕН, її засновниками виступили Києво-Могилянська Бізнес-Школа, видавництво «Дух і Літера» та Український науковий інститут Гарвардського університету.

Премія присуджується раз на рік українському авторові за художню та наукову есеїстику, опубліковану протягом останнього року. Нагорода відзначає внесок у невідʼємні для цього жанру цінності: незалежність думки та витонченість стилю.

Лауреат щороку оголошується під час церемонії 17 грудня — у день народження Юрія Шевельова, який започаткував модерну українську есеїстику. Імена трьох номінантів оприлюднюються за тиждень до цього.

Переможець нагороджується статуеткою Бронзового Ангела, а також грошовою премію та дипломом лауреата. Номінанти отримують дипломи номінантів та колекцію десяти томів видавництва «Дух і Літера».

Лауреатами Премії імені Шевельова в різні роки стали: Тарас Прохасько, Костянтин Москалець, Олександр Бойченко, Вахтанґ Кебуладзе, Андрій Любка, Володимир Єрмоленко, Діана Клочко.

Премія імені Георгія Ґонґадзе

Премія Георгія Ґонґадзе присуджується раз на рік 21 травня — у день народження Георгія Ґонґадзе. Це концептуально нова відзнака у сфері журналістики в Україні. Її засновником виступає Український ПЕН у партнерстві з Асоціацією випускників Києво-Могилянської Бізнес-Школи та виданням «Українська правда».

Премія покликана підтримати тих журналістів, які слідують принципам та цінностям незалежної журналістики, демонструють професійність, компетентність, інноваційність, створюють матеріали, що призводять до вирішення або розуміння певних проблем у суспільстві та змін у країні, а також роблять суттєвий внесок у розвиток медіа середовища в цілому.

Лауреату вручаються статуетка, грамота та винагорода в розмірі 3 000 $.

Першим лауреатом Премії імені Георгія Ґонґадзе став журналіст, історик, головний редактор інтернет-видання «Історична правда», а також засновник Музею-архіву преси Вахтанґ Кіпіані.

Керівництво

Президенти Українського ПЕН

1989—1993 — Микола Вінграновський

1993—2010 — Євген Сверстюк

2010—2014 — Мирослав Маринович

2014—2018 — Микола Рябчук

Сучасний український письменник і один з найбільш цікавих і прославлених діячів сучасного українського літературного процесу. Всі книги Андрія Куркова відрізняються яскравими персонажами і поглинаючими, захоплюючими сюжетами. За сценаріями цього письменника створено вісім кінофільмів, а в 2014 році він був нагороджений Орденом Почесного легіону Франції.

Народився 23 квітня 1961 року в с. Будогощі Ленінградської області (Російська Федерація). Письменник, журналіст, кіносценарист.

З раннього дитинства живе у Києві. 1983 року закінчив Київський державний педагогічний інститут іноземних мов. З 1985 по 1987 служив охоронцем в Одеській виправній колонії № 51. Закінчив Школу перекладачів японської мови. Працював редактором видавництва «Дніпро», сценаристом на кіностудії О. Довженка, викладав у Белл коледжі (Кембридж, Англія). З 1988 року член англійського ПЕН-клубу. Член Спілки кінематографістів України (з 1993 р.) та Національної спілки письменників (з 1994 р.). 1998 року став членом Європейської кіноакадемії. З 1998 — постійний член журі премії Європейської кіноакадемії «Фелікс». У 2011 входить до складу журі літературного конкурсу «Юне слово».

Писати почав ще в старших класах. Нині є автором 13 романів та 5 книжок для дітей. За його сценаріями поставлено понад 20 художніх і документальних фільмів. Курков — єдиний письменник країн пострадянського простору, чиї книжки потрапили в топ-десятку європейських бестселерів. Його найпопулярніший роман «Пікнік на льоду» було продано в Україні накладом 150 тисяч примірників — більше, ніж будь-яку іншу книжку будь-якого іншого сучасного українського письменника. Книги Куркова перекладені 36 мовами.

Оповідання «Последнее приземление. Краткая история одного внутреннего органа» нагадує історію із безслідним зникненням у 1994 році керівника секретаріату Народного Руху України Михайла Бойчишина, ідея якого щодо диверсифікації постачання енергоносіїв в Україну із використанням постачання нафти до нафтопроводу «Одеса-Броди» викликала озлобленість тих, хто отримував багатомільйонні прибутки від того, що Україна не була енергетично незалежною.

На початку 2005 року Андрій Курков став персоною нон-грата в Росії. На теренах РФ припинено поширення його книг, зв’язок з його російським видавництвом «Петербургский писатель» розірвано. Однією з можливих причин такого явища Андрій Курков називає свої виступи у пресі під час «помаранчевої революції», у яких він давав негативні оцінки щодо офіційної політики Росії та її втручання у хід українських виборів 2004 року.

З кінця минулого тисячоліття всі твори Куркова російською в Україні видає видавництво «Фоліо» (м. Харків). З 2005-го року весь «дорослий» А. Курков в Росії видається видавництвом «Амфора» (м. Санкт-Петербург).

Бібліографія

«Не приведи меня в Кенгаракс», 1991

«11 необыкновенностей из жизни чепухоносиков, их друзей и знакомых» (дитяча книга), 1991; укр. пер. 2003

«Бикфордов мир», 1993

«Смерть постороннего», 1996; укр. пер. 2000, пол. пер. 2004

«Пикник на льду», 1997

«Добрый ангел смерти», 1997; укр. пер. 2009, пол. пер. 2010

«Игра в отрезанный палец», 2000

«География одиночного выстрела» трилогія: кн. 1 «Сказание об истинно народном контролере», кн. 2 «Судьба попугая», кн. 3 «Пуля нашла героя», 2000

«Милый друг, товарищ покойника», 2001

«Закон улитки 2002», (продовження роману «Пикник на льду»); пол. пер. 2009

«Сады господина Мичурина», 2002

«Ігри по-дорослому: політичний детектив у 2 т.», 2003

«Последняя любовь президента», 2004; укр. пер. 2005, пол. пер. 2007

«Тонкая математика страсти 2004»; укр. пер. 2005

«Любимая песня космополита», 2005; укр. пер. 2005

«Приключения чепухоносиков» (дитяча книга), 2006

«Школа котовоздухоплавания» (дитяча книга), 2007; укр. пер. 2007

«Казка про пилососика Гошу» (дитяча книга), 2008

«Ночной молочник», 2007; укр. пер. 2008

«Садовник из Очакова», 2010

«Форель a’la нежность», 2011

«Львівська гастроль Джимі Хендрікса», 2012

Сценарії

1990 — Вихід

1991 — Яма

1992 — Недільна втеча

1992 — Ніч про кохання

1993 — Єлисейські поля

1993 — Ляпка

1996 — Смерть стороннього

1997 — Приятель небіжчика

Купити книги Андрія Куркова варто всім поціновувачам якісної сучасної літератури. Його твори перекладені на 36 мов світу.

Наталія МИСЛОВИЧ

Детальніше: https://www.yakaboo.ua/ua/author/view/Andrej_Kurkov/