Повідомлення про помилку

Strict warning: Only variables should be passed by reference в eval() (рядок 3 із /var/www/clients/client232/web273/web/modules/php/php.module(80) : eval()'d code).

Відчуваючи дух народної мови…

Події та новини кафедри

До 130-річчя від дня народження Олени Курило

«Видавана й перевидавана безперервно від 1918 до 1926 року, студійована без перебільшення мільйонами українських школярів, ця книжка своїми одинадцятьма виданнями лишила, може, найбільший слід у свідомості покоління тих років, ніж багато інших книжок. Це не була наукова праця, це був практичний підручник для дітей, він не давав наукової системи й не претендував на сувору науковість, але він будив любов до своєї країни і мови. Автор цих рядків особисто досі пам’ятає окремі сторінки з цієї книжки, що з нею він зустрівся 1918 року, бувши учнем першої української гімназії», так згадує Юрій Шевельов (Шерех) про підручник «Початкова граматика української мови» авторства Олени Борисівни Курило, мовознавиці, про біографію якої та наукові праці мало знають і донині.

Юрій Шевельов пізніше у своєму дослідженні відкриє українцям наукові погляди дослідниці, розкаже про нелегку долю, типову для прогресивних діячів двадцятих-тридцятих років минулого століття. Відомо, що з 1917 року Олена Борисівна працювала в Термінологічній комісії при Українському науковому товаристві і була укладачем «Російсько-українського словничка медичної термінології», «Словника української фізичної термінології (Проєкт)» (обидва – 1918 р.), «Словника хемичної термінології (Проєкт)» (1923) та редагованого «Словника ботанічної номенклятури» (1928). На посаді наукового співробітниці Інституту наукової мови вона уклала проєкт правопису запозичених слів та проводила дослідження в царині української діалектології.

Наукова спадщина дослідниці багата та різноаспектна: так, серед збережених праць є роботи, що стосуються питання нормалізації української мови, особливо у сфері стилістики та термінології; проблем історії української мови, зокрема історичної фонетики, як і загальної фонетики та фонології взагалі; значну увагу приділено вивченню діалектів та збиранню діалектного й етнографічного матеріалу. Праці О. Курило, на думку Ю. Шевельова, можна поділити на чотири цикли: так, початок її наукової діяльности пов'язаний з питаннями проблем нормалізації української літературної мови, особливо в стилістиці та термінології; чільне місце у подальшому займають діалектологічні та етнографічні дослідження; згодом питання історичної фонетики та нарешті – дослідження загальної фонетики та фонології.

Розглянемо найбільш відому сучасному досліднику працю Олени Курило «Уваги до сучасної української літературної мови», яка свого часу була репресована разом з її авторкою, якій довелося загинути на чужині, бо Академія Наук після війни відмовилася надати їй роботу в Україні. Перше видання «Уваг…» вийшло друком іще 1920 р. (47 с.); обсяг його значно збільшився в другому виданні 1923 р. (до 118 с.), а остаточних обрисів книжка набула 1925 р., коли з'явилося третє видання обсягом 250 с., яке й стало одним із найкращих за всі часи підручників зі стилістики української мови. Саме на третьому виданні базувалися всі пізніші передруки (останній у 2008 р.). Ця наукова праця стала основою, фундаментом для подальших досліджень українських мовознавців-стилістів, зокрема Б. Антоненка-Давидовича («Як ми говоримо»).

У роботі авторка охарактеризувала найголовніші стилістико-синтаксичні особливості української мови, причому кожне своє твердження обґрунтовує прикладами з народної творчості і красного письменства, а обізнаність із тогочасним мовознавством і західноєвропейськими та слов’янськими мовами дала їй змогу наводити міжмовні паралелі, увиразнюючи риси, найпритаманніші українській мові, те, що визначає її своєрідність, робить неповторною й відрізняє від сусідніх, хоч і як близько споріднених мов, передусім від російської. Авторка доводить, що найхарактерніше в мові – її синтаксис та фразеологія, й зосереджує всю свою увагу на з’ясуванні й поясненні синтаксичних структур української мови, наголошує на стилістичних відтінках кожної такої структури.

«Лінгвістична термінологія, якої дотримується О. Курило, трохи відрізняється від узвичаєної тепер, – зазначено у передмові до видання, – але не становить труднощів для розуміння, тим паче що авторка часто або пояснює терміни (відразу чи трохи згодом), або подає синоніми до них. О. Курило послідовно вживає латинські назви відмінків, і про українські відповідники цих назв можна, скажімо, здогадатись, зазирнувши в доданий до тексту фразеологічний словничок. Прозорі й решта термінів: складня – синтаксис; речівник – іменник; предикат – присудок; протизначник – антонім і т. ін.».

У своїй науковій праці Олена Курило поєднувала етнографічний підхід свого вчителя Є.Тимченка та романтично-національний підхід патріарха українського мовознавства Олександра Опанасовича Потебні. До крайнощів не доходила ніколи, працювала тверезо, без лірики, на відміну від багатьох українських мовознавців, які піддалися панівній на той час в Україні романтиці. Будучи досить впевненою у своїх знаннях і відчутті мови, вона не тільки творила нові слова та конструкції, але й вичищала їх від запозичених невластивих українській мові зворотів, слів, граматичних форм, наприклад:

§ 23. Деякі хибно вживані слова

1. Лічити, рахувати ким, чим замість вважати, мати за кого, що. Часто, перекладаючи рос. «считать» українським рахувати, лічити, хибно кажуть: – Рахую своїм обов’язком; лічу потрібним. По-українськи кажуть: вважаю за свій обов’язок; вважаю за потрібне; він його мав (чи вважає) за розумного. – Дума, що дурень його вважає за чорта Гр. Мене люди за дурного мають Барв. 343. Див. § 6, ст. 103–104.

2. Уявляти с себе замість бути, становити, являти собою, иноді також мати: – «Їхні квітки уявляють з себе двогубу форму» (з рукопису), треба: …мають двогубу форму, чи: їхні квітки двогубої форми. Замість: – Рід уявляє з себе справді щось стале, – треба: – Рід є справді щось стале, – або: – Рід становить (чи являє) собою справді щось стале.

3. Складати замість становити, бути: – Знання климату складає необхідну підставу…; водень складає первень води (з рукопису). Словом складати тут віддано таке значіння російського «составлять», якого не має українське складати. По-українськи кажуть: Вода становить найважнішу частину землі Гр. Знання климату становить…; водень становить первень води, – або ще краще, бо простіше: водень це первень води [1].

Роботи Олени Курило – це приклад творчого підйому та енергії, які вирували у наукових колах 1920-х років, вони мали значний вплив на розвиток українського мовознавства в цілому та становлення культури української мови.

Література:

  1. Курило О. Уваги до сучасної української літературної мови / О. Курило. – Електронний ресурс.  http://kurylo.wikidot.com
  2. Шевельов Ю. Олена Курило / Ю. Шевельов. – Електронний ресурс. – https://zbruc.eu/node/42766

 

Матеріали підготувала доц. Нечипоренко А.Ф.