Повідомлення про помилку

Strict warning: Only variables should be passed by reference в eval() (рядок 3 із /var/www/clients/client232/web273/web/modules/php/php.module(80) : eval()'d code).

Музейна педагогіка у виші: методи і прийоми

Події та новини кафедри

Музейна педагогіка – це наукова дисципліна на перетині педагогіки, психології, музеєзнавства, мистецтва і краєзнавства. Предметом музейної педагогіки є проблеми, пов’язані зі змістом, методами і формами педагогічного впливу музею, з особливостями цього впливу на різні категорії населення, а також з визначенням музею в системі закладів освіти. На сьогодні  в Україні  лише відбувається процес становлення музейної педагогіки,  теоретична та нормативна база музейної педагогіки знаходяться в стадії формування. Над вирішенням цих питань мають спільно працювати як науково-практичні центри музейної педагогіки, створені ще на початоку 1990-х років, так і науково-педагогічні кадри. Окремі аспекти нормативної бази та моделі впровадження музейної педагогіки уже розглянуті в окремих наукових працях, проте цей матеріал потребує систематизації та затвердження.

 У сучасному розумінні музей – це не лише місце збереження, обліку, вивчення та демонстрації пам’яток культури та мистецтва, сховище для культурних артефактів, це, насамперед,   соціальний інститут  з багаточисленними функціями, напрямками та формами, які органічно взаємодіють. Незалежно від виду музею виділяють три основні види діяльності музею: наукову, експозиційну та освітньо-виховну. У Законі України “Про музеї та музейну справу” від 29 червня 1995 року, чітко визначено, що музей – це “науково-дослідний та культурноосвітній заклад, створений для вивчення, збереження, використання та популяризації музейних предметів та музейних колекцій з науковою та освітньою метою, залучення громадян до надбань національної та світової культурної спадщини”. У сьогоднішньому мультикультурному ландшафті, який відображає та водночас пристосовується до різних культур, очевидним є зростання міжнародного визнання важливості етнічного різноманіття та постійного попиту на музеї щодо оновлення їхнього профілю як соціальних та освітніх установ.

Освітній аспект музеїв є основою їх існування, що полягає в поширенні знань та навичок, спрямованих на розвиток культурної освіти, самореалізації та розумового розвитку відвідувачів й забезпечення їхнього особистісного розвитку. Музейна освіта відображає також повагу до всіх, сприяє рівності й справедливості, вирішенню проблем культурного діалогу, соціальній інтеграції та реалізації нових моделей культурної ідентичності.  Саме тому музейна педагогіка є перспективним напрямком педагогічної освіти. Дослідженням історії музейної справи в Україні займались М. Бондарь, І. Буланий, І. Кирсим, О. Крук, Р. Маньковська, В. Обозний, Ю. Омельченко, В. Солодова, О. Столяров, М. Ткаченко, Л. Федорова, І. Явтушенко. Їх наукові доробки висвітлюють такі питання, як історію та діяльність громадських та шкільних музеїв, музеїв при закладах освіти, особливості краєзнавчої роботи музеїв тощо. З плином часу змінюється роль та значення музеїв, їх позиція та соціально-економічна функція. Оскільки сучасна молода людина нової формації, за визначенням, є діалогічною (а не монологічною), музей також повинен шукати нові форми спілкування, за яких робота з аудиторією відбувалася б більш ефективно, популяризувати нові технології в музейній освіті.

Прикметно, що основна увага музейної педагогіки зосереджена на дитячій та підлітковій аудиторії. Тому, як зазначають дослідники, варто переходити від одиничних і епізодичних контактів із відвідувачем до створення багаторівневої системи музейної освіти, що сприятиме долученню до музею і до його культури якомога більшої кількості молоді. Розуміння музею як до багатовимірного освітнього простору значно посилює роль музейної педагогіки, яка аналізує багатий педагогічний потенціал музею, розробляє механізми ефективного його використання в системі освіти. На сьогодні можемо констатувати, що музеї стають центрами як формальної, так і неформальної освіти для всіх категорій населення. На їх базі створюються нові організаційні структури - музейні культурні центри, орієнтовані на довгу і плідну співпрацю з органами освіти,  закладами культури, науки та мистецтва. Вони мають багато модифікацій, які зумовлені специфікою територій, особливостями музеїв і музейної мережі, культурним потенціалом регіонів, проте їх головною є освіта.

Сьогодні в Україні залежно від профілю виділяють музеї таких типів: історичні, краєзнавчі, художньо-мистецькі, меморіальні, літературні, природничо-наукові, галузеві.

Багато сучасних вишів, як і наш університет, мають музеї, http://museum.kpi.ua/ потенціал яких має бути залучений до підвищення якості навчально-виховного процесу; поглиблення знань, активізації пошукової та дослідницької роботи студентів, професійної орієнтації та розвитку творчого мислення, самоосвіти. На сайті нашого музею зокрема анонсується, що «Політехнічний музей у Національному технічному університеті України "Київський політехнічний інститут" (НТУУ КПІ) є одним з найбільших українських музеїв технології і найбільший університетський музей в Україні. Крім історії університету, експозиції охоплюють широкий спектр технологій та інженерії: радіо, телебачення, обчислювальна техніка, електроніка, видобуток та екологія, прилади та інструменти, залізничний транспорт, вогнепальна зброя і військовий зв'язкок, авіація та космонавтика.

Щоб реалізувати освітній потенціал музейного середовища в освітньому закладі, потрібно забезпечити такі педагогічні умови: організаційно-методичні – узгодження освітньої мети музею і педагогічного процесу в його середовищі; відповідність концепції функціонування музею в навчальному закладі професійному рівню розвитку студентів; мотиваційні – створення атмосфери емоційного комфорту і позитивного сприйняття музейної експозиції, презентація музейних предметів-оригіналів або їх моделей як зразків для творчої діяльності; стимулювання проявів пізнавальної та творчої активності; залучення студентів до роботи з музейними експонатами; використання музею з метою професійної орієнтації для учнів загальноосвітніх шкіл, а також для презентації здобутків навчального закладу у залученні студентів до професійно орієнтованої академічної  творчості; змістові – введення у змістовий компонент навчального процесу ознайомлення з музейними експонатами як знаками соціально-історичного, професійного і творчого змісту; розроблення  адаптованих текстів екскурсії та музейних занять; процесуальні – можливість вільного висловлювання думок, емоцій, відчуттів, відвертості у творчому самовираженні, створення ситуацій для професійно орієнтованої імпровізації, варіативність просторового розміщення експозиції.

У музеях використовуються як традиційні, так і інноваційні форми роботи зі студентами: екскурсія (оглядова, тематична), наукова конференція, науковий семінар, консультація,  майстер-клас, квести, наукові читання, презентації,  надання консультацій для окремих студентів при написанні курсових, дипломних і магістерських робіт, тощо. Цікавим, на нашу думку, є досвід співпраці столичних вишів гуманітарного профілю (для КПІ – факультет лінгвістики) з Літературно-меморіальним музеєм М. Рильського http://rulskiy.kiev.ua/, який залучає студентів, зокрема майбутніх перекладачів до участі у проєктах, зокрема Українська Burns Night, наукових дослідженнях, акціях, до прикладу «Самоосвіта» «Рильські читання», «Голосіївська осінь» та проводить музейну практику.

Ідея співпраці освіти й музею зумовлена різними аспектами, пов’язаними з їхньою інтеграцією в контексті поширення інформаційних технологій. Науковці зазначають, що музейна педагогіка в сучасному „суспільстві знань” у контексті взаємодії зі школою та університетом має такі особливості:

  • створює нове середовище навчання;
  • окреслює перспективи для реалізації продуктивних методів викладання;
  • є важливим засобом для розвитку толерантності й поваги до інших культур;
  • уможливлює ефективну взаємодію між академічною та неформальною освітою;
  • сприяє демократизації й розвитку громадянського суспільства.

Література:

  1. Караманов О.В. Музей-школа-університет: особливості педагогічної взаємодії / Освіта та педагогічна наука № 4 (159), 2013. – Режим доступу: http://old.franko.lviv.ua/Pedagogika/museum/articles/02.pdf
  2. Музейна педагогіка – проблеми, сьогодення, перспективи // Матеріали П’ятої науково-практичної конференції (28-29 вересня 2017 р.). – Режим доступу: http://ipood.com.ua/data/NAUKOVI_CENTRY/UNESCO/Publications/Museum_mater2017.pdf
  3. Удовиченко І.В. Музейна педагогіка: теорія і практика: науково-методичний посібник (2017) https://www.academia.edu/33066932/%D0%A3%D0%B4%D0%BE%D0%B2%D0%B8%D1%87%D0%B5%D0%BD%D0%BA%D0%BE_%D0%86._%D0%92._%D0%9C%D1%83%D0%B7%D0%B5%D0%B9%D0%BD%D0%B0_%D0%BF%D0%B5%D0%B4%D0%B0%D0%B3%D0%BE%D0%B3%D1%96%D0%BA%D0%B0_%D1%82%D0%B5%D0%BE%D1%80%D1%96%D1%8F_%D1%96_%D0%BF%D1%80%D0%B0%D0%BA%D1%82%D0%B8%D0%BA%D0%B0_%D0%BD%D0%B0%D1%83%D0%BA%D0%BE%D0%B2%D0%BE-%D0%BC%D0%B5%D1%82%D0%BE%D0%B4%D0%B8%D1%87%D0%BD%D0%B8%D0%B9_%D0%BF%D0%BE%D1%81%D1%96%D0%B1%D0%BD%D0%B8%D0%BA_2017_
    http://ipood.com.ua/data/NAUKOVI_CENTRY/UNESCO/Publications/Museum_mater2017.pdf
  4. Про музей та музейну справу. Закон України https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/249/95-%D0%B2%D1%80

доц. Нечипоренко А.Ф.