Повідомлення про помилку

Strict warning: Only variables should be passed by reference в eval() (рядок 3 із /var/www/clients/client232/web273/web/modules/php/php.module(80) : eval()'d code).

Невербальні засоби спілкування у професійному мовленні

Події та новини кафедри

  1. Роль невербальних засобів у формуванні іміджу фахівця.
  2. Складові невербального спілкування.
  3. Схожі жести – різне значення: національні особливості невербальної поведінки.

 

Володіння культурою спілкування – передумова успіху в будь-якій сфері нашого життя: навчанні, науці, роботі, політиці, бізнесі, міжнародних відносинах. Досить часто люди, говорячи про культуру мовлення, мають на увазі лише комунікативну складову, тобто звертають увагу на дотримання мовних норм, логічність та доцільність формулювання думки, лексичне багатство. Не менш важливими у спілкуванні, професійному зростанні, формуванні іміджу фахівця є невербальні засоби спілкування. Адже саме ті рухи, жести, мімічні образи, які ми демонструємо при першій зустрічі, можуть негативно чи позитивно вплинути на емпатію, що виникає насамперед, ніж ми встигли сказати кілька фраз. Важко уявити співрозмовника, який би, виструнчившись, тримав руки в одному положенні і, спілкуючись, не виявляв жодних мімічних змін на обличчі. Навряд чи комусь буде цікавий діалог із такою людиною. Надмірне жестикулювання, надто жвава міміка чи постійні рухи не сприяли б ефективному спілкуванню.

Можна ретельно підготувати текст будь-якого виступу, підібрати вдалі приклади, навести переконливі аргументи. Та якщо озвучення опрацьованого матеріалу буде монотонним, тобто промовець не використає можливості голосових інтонацій, пауз, жестів, не супроводжуватиме промову доречними мімічними змінами, реакцію публіки можна передбачити.

Уміння вдало переконувати, представляти інтереси колективу чи організації, захищати проекти, подавати нову інформацію – це важлива складова успіху фахівця в будь-якій галузі чи сфері нашого сучасного життя. Знання невербальних засобів спілкування дозволяє не тільки краще розуміти співбесідника, а й передбачати його реакцію на почуте, іноді розгадувати його наміри.

Невербальну комунікацію розглядають як сукупність невербальних (візуальних) та паравербальних (вокальних//звукових) засобів спілкування. Невербальна система – це пози, жести, міміка, візуальний контакт, просторове розташування мовців при спілкуванні. Не слід забувати й про допоміжні засоби спілкування: одяг, зачіска, косметика, аксесуари, подарунки, квіти. Основними елементами паравербальної комунікації є інтонація, швидкість, паузи, гучність і ритм мовлення; висота, сила та тембр голосу.

Невербальні засоби спілкування поділяють на кінетичні, такесичні та проксемічні. Кінетичні – пов’язані з мовою тіла, що виявляється в міміці, позах, жестах, поглядах, ході, рухах. Всі рухи нашого тіла – це беззвучне, але часто дуже промовисте спілкування, яке у щоденному житті не раз замінює мовну комунікацію. До такесичних засобів спілкування належать різноманітні дотики у формі рукостискання, поплескування, поцілунку. Проксемічні засоби стосуються просторової організації спілкування, коли важливими є розташування партнерів та дистанція між ними.

До паравербального спілкування зараховують просодичні та екстралінгвістичні засоби, які допомагають передати емоційний стан мовців, посилити чи послабити вербальний вплив на співрозмовників та слухачів. Прасодика стосується ритміко-інтонаційних характеристик мовлення – висота, сила, тембр голосу, наголошування, інтонація, мелодика. Екстралінгвістика – це паузи в мовленні та різні психофізіологічні стани людини, що виявляються у сльозах, кашлі, сміху, подихах. Паузи можуть бути різними за характером: суто фізіологічні (мовцю необхідно перевести подих); випадкові (важко вимовити чи підібрати потрібне слово); виразні (щоб привернути увагу, наголосити на якійсь думці); хезитативні (для роздумів). Паузи необхідні, однак зловживати ними не варто, бо це зменшить інтерес до промови та стомить аудиторію.

Вимовлені слова ніколи не бувають нейтральними. Іноді те, як ми проговорюємо якусь інформацію, важливіше за зміст цього повідомлення. Загалом інтонаційно можна зазначити головне в реченні, можна надати інформації певного відтінку, тоді, здавалося б, нейтрального змісту повідомлення може зазвучати як запитання, пропозиція, сарказм, гумор і т. д.

Розглядаючи зі студентами особливості невербального спілкування, можна запропонувати їм кілька цікавих вправ. Приміром, використовуючи різні темпи мовлення, тембри та силу і висоту голосу, прочитати уривок із поезії:

Якби ви вчились так, як треба,
То й мудрість би була своя.
А то залізете на небо:
— І ми — не ми, і я — не я!
І все те бачив, і все знаю:

Нема ні пекла, ані раю,
Немає й бога, тільки я!
Та куций німець узлуватий,
А більш нікого!.. — Добре, брате,
Що ж ти такеє?
— Нехай скаже
Німець. Ми не знаєм. —
Отак-то ви навчаєтесь
У чужому краю!
Німець скаже: — Ви моголи. —
— Моголи! моголи! —
Золотого Тамерлана
Онучата голі.
Німець скаже: — Ви слав'яни.
— Слав'яни! слав'яни!
Славних прадідів великих
Правнуки погані!

(Т. Шевченко)

Можна запропонувати по-різному прочитати й уривок із реклами якоїсь продукції, закладу, події тощо. Наприклад, текст про Львівську майстерню шоколаду: «Тут ви не тільки посмакуєте справжнім шоколадом, а й знайдете для себе улюблену цукерку, яка створить вам настрій на весь день. Їх у нас близько 80 різновидів. Також пропонуємо ексклюзивну тафлю зі смаком диму або гострим перцем чилі. Наявні понад 20 видів. У Львівській майстерні шоколаду ви знайдете, чим потішити не тільки маленьких ласунів на наших майстер-класах...»

Варто при слуханні уважно спостерігати за читцями, щоб потім обговорити їх жести, рухи, міміку та те, як змінювалися ці складові невербального мовлення за різних інтерпретацій текстів. Слід також наголосити, що при паравербальній комунікації інформація передається через голосові відтінки, яким у різних мовах надається певний сенс.

Не забуваймо, що невербальна поведінка має національно-культурний характер, а також залежить від сфери спілкування, статусу та соціальних ролей співрозмовників, особливостей професії, стану здоров'я та віку людини, рівня культури. Нерідко важливу роль відіграють і акторські здібності мовців.

Часто професійні обов’язки пов’язані з відрядженнями за кордон (стажування, обмін досвідом, участь у виставках, конференціях чи форумах, укладання партнерських угод, дипломатичне представництво). Вирушаючи до будь-якої країни, маємо можливість ознайомитися з тамтешніми особливостями невербального спілкування, адже однакові жести та рухи можуть мати різне значення, передавати часом навіть протилежну інформацію. Так, у північних народів жестикуляція більш стримана, у південних – активніша. У Фінляндії та Японії, приміром, уникають активної жестикуляції та жвавої міміки. Там змалечку привчають дітей контролювати свої почуття (веселощі, радість, сум, злість).

Ми подаємо відкриту долоню чи піднімаємо її для привітання, а у Греції цей жест дуже образливий. Болгари на знак згоди рухатимуть головою так, як би ми показували свою незгоду з кимось, і навпаки. Ми показуємо, крутимо вказівним пальцем біля скроні, сумніваючись у розумових здібностях, а у деяких народів Європи цим жестом вказують на великий розум людини.

Щоб не потрапити у неприємну ситуацію, варто поцікавитися особливостями різних засобів невербального спілкування тієї країни, до якої ми вирушаємо.

Таким чином, виразне, красномовне, багате мовлення завжди буде запорукою успішної реалізації фаховóго і творчого потенціалу особистості. Великою мірою це залежить і від уміння вдало використати у спілкуванні усі засоби невербального мовлення.

 

Література:

  1. Бацевич Ф. С. Основи комунікативної лінгвістики: Підручник. – К.: Вид. центр “Академія”, 2004. – 344 с.
  2. Мацько Л.І. Риторика: Навч. посіб. / Л.І. Мацько, О.М. Сидоренко, О.М. Мацько. – К.: Вища шк., 2003. – 311 с.
  3. Піз А., Піз Б. Мова рухів тіла. Розширене видання / Пер. з англ. – К: ТОВ "Компанія ОСМА", 2015. – 416 с.

Викл. О.М. Новак