Повідомлення про помилку

Strict warning: Only variables should be passed by reference в eval() (рядок 3 із /var/www/clients/client232/web273/web/modules/php/php.module(80) : eval()'d code).

Проблеми міжкультурної комунікації в добу глобалізації

Події та новини кафедри

Сьогодні вже утрадиційнилося розглядати міжкультурну комунікацію як «домінантну реалію» сучасного світу, означеного стрімкими процесами глобалізації. Щоправда, захопившись ідеями універсалізму та уніфікації на шляху творення «нової» глобальної спільноти з глобальною мовою та глобальною культурою, людство несподівано для себе опинилося нині у глибокій кризі – економічній, політичній, соціальній, культурній. Вельми проникливо окреслена ця «межова» ситуація в опублікованій дев’ятьма мовами 7 жовтня 2017 р. в Інтернеті т.зв. Паризькій декларації «Європа, в яку ми віримо», авторами якої є 12 відомих мисленників, зосібна Шанталь Дельсон (Франція), Роджер Скрутон (Великобританія), Роберт Шлеман (Німеччина), Маттіас Шторме (Бельгія), Роман Йох (Чехія) та ін. Згадуваний документ цілком слушно називають «однією з головних подій року» (Андрій Баумейстер), адже в ньому відкрито порушено посутні питання буття усієї нашої цивілізації, яка, спокусившись «безплідним матеріалізмом», потрапила у пастку «технократів із наднаціональних структур», котрі насаджують офіційну доктрину «мультикультурності без кордонів». Варто зауважити, що, вибудовуючи 36 параграфів Паризької декларації на опозиції «фальшива Європа»-«справжня Європа», філософи оприявнюють такі загрозливі тенденції новочасної доби, як посилення технократичної тиранії; абсолютизація логіки ринку, згідно з якою все товар; корпоративний гігантизм; поширення спотвореного універсалізму, що перетворився на своєрідну «новомодну ерзац-релігію», яка вимагає забуття і самозречення; підміна справжньої свободи тотальним контролем; утвердження культури відторгнення, яка «позбавляє майбутнє покоління відчуття ідентичності» тощо.

Прикметно, що, критично оцінюючи сьогодення, автори зазначеного документа увиразнюють передусім проблеми культури і міжкультурної комунікації. І це недарма. Адже у постнаціональному світі простежується не зменшення, а істотне збільшення непорозумінь і суперечностей між різними культурними групами: етнічними, релігійними тощо. Особливо ці проблеми відчутні на просторах ЄС, де з 2015 р. набуває обертів емігрантська криза. Питання взаєморозуміння, міжкультурної комунікація потребує нагального розв’язку і в Україні. Відтак актуальними для нас є заклики авторів Паризької декларації до творення передовсім духовних цінностей, позаяк «економічне зростання хоч і корисне, але не є найвищим благом»; до відродження «моральної культури» й усвідомлення власної відповідальності за долю своєї нації, країни і всього людства. Відтак актуальною для нас є настанова «учитися бути по-справжньому солідарними за умови відмінностей мовних культур і традицій» [Г.-Ґ.Ґадамер]. Адже ефективна міжкультурна комунікація можлива лише за умов збереження національної ідентичності та вияву поваги, толерантності до інших культур.

Питання для дискусії:

1. Чи згодні ви із потрактуванням ідеї мультикультурного світу без кордонів як «утопічної фантазії»?

2. У тексті Паризької декларації зауважено, що європейські університети «стали нині активними агентами постійної деструкції». А яку роль відіграють вітчизняні університети у сучасному культурному просторі України?

3. Які чинники є визначальними для ефективної міжкультурної комунікації в Україні?