Повідомлення про помилку

Strict warning: Only variables should be passed by reference в eval() (рядок 3 із /var/www/clients/client232/web273/web/modules/php/php.module(80) : eval()'d code).

Логіка наукового мовлення

Події та новини кафедри

Тези до методичного семінару

1. Закони логіки

Логіка - наука про закони і різновиди мислення, способи пізнання та умови істинності знань і суджень. Як і будь-якій науці, логіці притаманні певні закони, а саме:

  • закон тотожності;
  • закон несуперечності;
  • закон виключеного третього;
  • закон достатньої підстави;

Логічний закон в загальному розумінні – внутрішня суттєва, необхідна взаємозв'язаність між логічними формами у процесі побудови роздумів. Це свідчить про обов′язкове застосування їх на практиці, в реальному житті – на свідомому чи несвідомому рівні. Перші три закони логіки були винайдені видатним філософом Аристотелем. А закон достатньої підстави сформувався значно пізніше.

2. Аргументація

Аргументація у широкому вжитку означає майстерний добір переконливих доказів. В основі аргументації лежить складна логічна операція, що є комбінацією суджень як елементів доведення.

Правила доказового міркування: по-перше, теза повинна бути логічно визначеною, ясною і чіткою; по-друге, вона повинна лишатися тотожною самій собі упродовж усього доведення.

Правила щодо аргументів: вони мають бути істинними і не суперечити один одному, достатньою основою для підтвердження тези, такими судженнями, істинність яких доводиться самостійно, незалежно віл тези.

3. Логічна мова

Логічна мова - мова науки логіки створена для адекватного зображення логічного знання; система символів, за допомогою якої моделюється логічне знання про об'єкт, що досліджує наука логіка на певному етапі її історичного розвитку.

Мова сучасної логіки поділяється на такі види:

1. Формалізована мова і неформалізована мова

Формалізована мова - система особливих символів, що створюють методом формалізації (за допомогою цієї системи символів формалізується знання про емпіричні й абстрактні об'єкти, які вивчає наука логіка); формальна система разом з інтерпретованою семантичною моделлю; числення (класів, висловлювань, предикатів тощо) на підставі алфавіту особливо створеної мови. Складовими частинами формалізованої мови є семантична та синтаксична мови.

Неформалізована мова - система логічних термінів, котрі відображають логічне знання про об'єкти дослідження науки логіки – міркування.

4. Метамова

Специфічна мова, яку створюють для опису й аналізу об'єктної мови.

Метамова сучасної логіки - це система особливих термінів, що створюють на рівні металогіки з метою опису й аналізу об'єктної мови конкретних логічних теорій (формально-логічних систем). Метамова поділяється на формалізовану і неформалізовану мови. Неформалізована мова вміщує металогічні терміни, а формалізована - своєрідні символи для позначення властивостей і відношень. Як приклад назвемо такі метатерміни та їх символічне позначення:

Метависловлювання - висловлювання, яке вказує на інше висловлювання і дає його логічну характеристику. Так, на підставі висловлювання "Київ - столиця України", символічний вираз якого Р(а), де а - індивідний термін (позначає суб'єкта висловлювання - "Київ"), Р - предикат (позначає властивість "бути столицею України можна побудувати різні метависловлювання:

1. Висловлювання Р(а) - істинне.

2. Висловлювання Р(а) - хибне.

3. Висловлювання "Висловлювання Р(а) - істинне" - істинне.

4. Висловлювання "Висловлювання Р(а) - хибне" - хибне.

Метаоператор - символ, який використовують для побудови метасимволів - метатермінів і метависловлювань. До метаоператора належать лапки - " ", що ставлять над символом. Наприклад: "Слово "логос" має багато смислів".

Метасимвол - символ, який позначає інші логічні символи, терміни, висловлювання, змінні, формули тощо. До метасимволів належать: метаоператор; метависловлювання; метазмінна.

5. Логічна схема (діаграма)

Наочна модель, яку створюють для зображення абстрактних відношень між поняттями та висловлюваннями за допомогою геометричних фігур (коло, прямокутник, квадрат, трикутник і под.). До логічних схем належать: кола Ейлера; діаграми Венна; "логіко-семантичний трикутник"; "логічний квадрат"; "фігури силогізму"; "таблиця розподіленості термінів у атрибутивному висловлюванні"; "таблиця істинності для складних висловлювань" та ін.

 

5. Семіотика (грец. semeiotike - вчення про знаки) – наука про знаки та мову як знакову систему. Це молода наукова дисципліна, що сформувалася лише у XX ст., хоча знакові підходи до вивчення певних явищ і процесів можна зустріти вже в творах античних та середньовічних вчених. Засновниками цієї науки є швейцарський лінгвіст Фердинанд де Соссюр (1857-1913) та американські філософи Чарльз Пірс (1839-1914) і Чарльз Морріс (1901-1978) [1].

Семіотика на сучасному етапі її розвитку – це міждисциплінарна наука. Вона не має чітко окресленого предмета дослідження. Будь-яке явище або процес, що розглядаються з точки зору їх знакового втілення, можуть стати предметом аналізу цієї наукової дисципліни. Семіотика досліджує знаки і мову як знакову систему в трьох аспектах – семантичному, синтаксичному, прагматичному.

Семантика (грец. semantikos - означальний) - складова частина семіотики, теорія, яка вивчає смисл і значення мовних виразів, аналізує мову як знакову систему за функціями означення та позначення. Основні семантичні категорії - висловлювання, ім'я, термін, смисл, значення, денотат, референція, дескрипція.

Синтаксис (грец. syntaxis - зв'язок, побудова) - складова частина семіотики, яка вивчає правила поєднання й розміщення мовних знаків у певній знаковій системі, абстрагуючись від функцій означення та позначення, які досліджує семантика.

Прагматика (грец. pragma - дія, справа) – складова частина семіотики, що вивчає способи використання знаків і мови як знакової системи в конкретних практичних ситуаціях.

Поняття про знак. Види позамовних знаків

Основний об'єкт дослідження семіотики – знак. Будь-яке міркування можна представити як ланцюжок знаків. Що ж таке знак?

Знак – це певний емпіричний матеріальний об'єкт, який сприймається на чуттєвому рівні і виступає у процесі спілкування і мислення людей представником якогось іншого об'єкта. Знак представляє не тільки об'єкт (предмет, явище, процес, дію, подію), але й окремі властивості об'єктів і відношення між ними [2].

Мова як знакова система. Мовні знаки

Різновидами знаків є мовні знаки, які можуть бути або знаками-символамии (знак, який не має схожості з позначуваним предметом, а виражає конкретно дещо загальне, абстрактне (поняття, ідею, гіпотезу, теорію, якість, властивість, абстрактну сутність певного предмета): герб, прапор, гімн становлять знаки-символи певної держави (символізують ідею державності)), або знаками-індексами (у математиці й логіці - символ (числовий або літерний показник), який приписують до інших символів, щоби відрізнити їх один від одного: Av А2, Ал, x1+ х2> хп, де 1, 2, п – знаки-індекси).

Людина мислить за допомогою мови (природної або штучної), тобто мова є засобом мислення, способом опредметнення та об'єктивізації думки. У зв'язку з тим, що міркування звичайно виражається за допомогою мови, у логіці досліджуються тільки мовні знаки, інші різновиди знаків до сфери її вивчення не належать.